Обережність. Напевне, це слово є найкращим підсумком короткого візиту Володимира Зеленського до Парижа, по дорозі в Брюссель. З міркувань безпеки, до останньої хвилини всі деталі підготовки зустрічі з Макроном та Шольцем зберігались у суворій таємниці. Журналістський чат Єлисейського палацу «горів» від запитів, але дипломатична служба президента Франції зберігала мовчанку аж до вечора.
«Навіть якщо ризик нападу на британській, французькій чи бельгійській території є «досить низьким», як вважають спеціалісти, доводиться зважати на визнану винахідливість російських шпигунів, на чиєму рахунку отруєння кількох колишніх агентів або опонентів за кордоном, як-от Сергія Скрипаля в Англії, – зазначає французький часопис Le Parisien. – Щодо готелю, в якому зупинявся Зеленський, також нічого невідомо: дипломати натякали на великий паризький готель «Інтерконтиненталь», що звик до «особливих» гостей і який досить легко убезпечити. Але офіційного підтвердження ночівлі саме в цих стінах не пролунало».
Читайте також: «Конкуренції за увагу немає». Франція відповідає на звинувачення у перетягуванні уваги через візит Зеленського до Парижу
Якщо саме перебування українського лідера спричинило в паризьких журналістських колах справжній ажіотаж, аж до медійного ескорту на мотоциклах від самого летовища, підсумки візиту французька преса коментує скупо. Одна з причин — відсутність декларованих результатів та чітких зобов’язань у цифрах, датах або грошах. «Для нас є очевидним, що те, що вирішується нині в Україні, визначає майбутнє усієї Європи», – заявив Емманюель Макрон під час короткої спільної прес-конференції з Володимиром Зеленським та Олафом Шольцем. Можливо, це зізнання й варто визнати найважливішим «сухим залишком» несподіваних перемовин вживу. Бо попри те, що французька суспільна думка у своїй більшості підтримує Україну та зневажає Путіна, позиція еліт неоднозначна. Навіть ті, хто каже, що бажає перемоги українській армії, не завжди готовий усвідомити просту та очевидну істину, що перемоги без поразки не існує. А що означає для французьких політиків поразка Московії? Цю відповідь на колективному рівні також не знайдено, не в останню чергу — через непослідовність самого Макрона, який то висловлював підтримку Україні, то дзвонив Путіну та закликав світ «не принижувати» агресора.
«Я думаю, що він [Макрон] змінився, – заявив у інтерв’ю газеті Le Figaro Володимир Зеленський напередодні своєї поїздки до Франції. — Думаю, що цього разу він змінився по-справжньому. Зрештою, саме він відкрив був двері для поставок танків. Він також підтримав намір України приєднатися до ЄС… Я думаю, що сьогодні встановилась справжня довіра». Цілком можливо, що саме вдячність за ті перші танки на початку року і посприяли тому, що перший візит до континентальної Західної Європи Зеленський здійснив саме до Франції. Париж, за визначенням українських дипломатів, є тим місцем, де «мало що кажуть публічно, але багато роблять». Чи дійсно «змінився» під впливом війни Емманюель Макрон, судити важко, проте очевидною є зміна його дискурсу. Нині він чітко каже про бажання «залишатись поряд з Україною до перемоги» та підтримує слова конкретною збройною допомогою.
Читайте також: Російська пропаганда у Франції: гідра відрощує нові голови
Провідний меседж Зеленського в Лондоні, Парижі та Брюсселі залишався незмінним: бойові літаки потрібні зараз. «Чим швидше ми отримаємо літаки й потужну, далекобійну зброю, тим швидше закінчиться війна», – зазначив від під час спільної прес-конференції з Макроном та Шольцем у Парижі. Наскільки його почули, ми швидко дізнаємося. «Можливо, через декілька днів з’явиться більше інформації», – припустили в розмові з Тижнем працівники українського зовнішньополітичного відомства.
Зустріч Зеленського з Макроном та Шольцем можна побачити і як спробу влити нове вино до старих бурдюків «нормандського формату», цього разу — без участі замаскованого під миротворця агресора. Колись, у 2014-му, цей переговірний майданчик замислювався як заявка Франції з Німеччиною на дипломатичне лідерство в Євросоюзі. Нехай формат виявився очевидним глухим кутом, Париж ніколи не відмовлявся від амбіцій посередника щодо війни в Україні. Сподіваючись, що війна колись закінчиться, і якісь переговори за її підсумками таки розпочнуться, Макрон робить усе можливе, щоб його країна в цей день постала одним з впливових переговірників. Наскільки це буде цікаво Україні — інше питання, але про це ми подумаємо пізніше. Спочатку треба перемогти, а для перемоги якнайшвидше потрібна зброя. Будемо сподіватися, що вона надійде вчасно.