Батогом і пряником. ПР мобілізує увесь адмінресурс

Оприлюднений 4 вересня громадянською мережею ОПОРА рейтинг порушників виборчого законодавства серед політичних партій та кандидатів у депутати засвідчив, що абсолютними лідерами за цим показником є саме Партія регіонів та її представники в одномандатних округах. Упродовж серпня з їхнього боку зафіксовано 188 порушень, на другому місці формально «незалежні», але насправді тісно пов’язані з ПР самовисуванці

(47 фактів). Натомість прохідні опозиційні сили («Батьківщина, УДАР і ВО «Свобода) та їхні мажоритарники за той самий час сукупно вчинили лише вісім порушень. Найпоширенішими серед таких дій із боку влади стали використання адмінресурсу та підкуп виборців (109 і 103 випадки відповідно), перешкоджання політичній діяльності інших учасників виборчого процесу (58), незаконна агітація (42) та вплив силових структур на передвиборчий процес (9).

Показовим став факт, що партійні функціонери на місцях (на відміну від їхніх більш виважених столичних шефів) не приховували прагнення повернутися до радянської реальності з її фактичним злиттям партії та влади, як це вже сталося в сусідній путінській Росії. Перший заступник голови обласної організації ПР і за сумісництвом голова Донецької облради Андрій Шишацький під час партійної конференції прямо заявив, що «Партія регіонів – це партія влади, і вони тотожні». Відтак увесь фінан­со­­во-адміністратив­ний ресурс вла­­ди (держави) автоматично стає тотожним ресурсові електоральної кампанії правлячої партії. Рішення конференції Донецької облпарторганізації в традиціях КПРС вимагає: «Забезпечити взаємодію місцевих органів вла­­ди, кандидатів-мажоритарників, партійних організацій щодо вирішення соціально-економіч­них проблем у містах і районах Донецької області». Аналогічні підходи зараз застосовують в абсолютній більшості інших регіонів України, де також у той чи той спосіб ПР після «вільних» місцевих виборів 2010 року контролює владу.

«ПАРТІЯ ЖИТТЯ».Провладні кандидати активно переконують електорат, що наявність у нього всього необхідного – від води й картоплі до соціально-культурних заходів – залежить саме від їхніх активних зусиль

 

«Усьо будєт Донбас»

Адміністративний тиск наймасш­­табніше виявляється в південно-східних регіонах, які влада вважає «нутровими», украй нервово реагуючи на активізацію в них опозиційних сил. Окрім Донбасу, відповідні тенденції нині особливо яскра­­во проглядаються на Одещині, де голова обласного Комітету виборців Анатолій Бойко вже відзначив, що зростання кількості фактів перешкоджання здійсненню агітації, використання «чорного піару», непрямого підкупу виборців, залучення державних службовців до агітаційної діяльності, а також застосування для її ведення бюджетних коштів у разі продов­ження відповідної тенденції мо­же поставити під загрозу легітимність електорального процесу в області. Іноді доходить до маразму. Наприклад, Севастопольська міськрада заборонила створення в місті фан-зони для перегляду чергового боксерсь­кого поєдинку Віталія Клич­­ка, який є лідером другої за рівнем електоральної підтримки опозиційної сили.

Читайте також: Неважливо, як голосують: влада готує сталінську модель виборів

Очевиднішають спроби поширити практику застосування адміністративного ресурсу й на центральні, ба навіть західні регіони України. Зокрема, бютівець Микола Томенко у зверненні на адресу голови ЦВК повідомив, що на Київщині органи влади на місцях ведуть цілеспрямовану роботу з метою перешкоджання нормальній організації зустрічей із виборцями кандидатів від опозиції, які балотуються в мажоритарних округах. Причому робиться це на підставі листа-інструкції керівникам окружних, міських, районних виборчих штабів та координаторам округів Партії регіонів «Про роботу з конкурентами в одномандатних округах», підписаного особисто керівником виборчої кампанії ПР на Київщині й за сумісництвом головою місцевої ОДА Анатолієм Присяжнюком.

Водночас депутат від БЮТБ Володимир Бондаренко повідомив, що «соціальні служби в Києві прийняли до себе на роботу за державний кошт по сто людей, які ходитимуть, розноситимуть подарунки нібито від соціальних служб міста, але агітуватимуть за конкретних кандидатів». Аналогічні процеси відбуваються й на Буковині. Зокрема, в обласному штабі УДАРу повідомили, що в селах регіону соціальні працівники збирають інформацію про політичні вподобання мешканців і ведуть агітацію за провладну партію. За даними штабістів, на підставі зібраної соцпрацівниками інформації симпатиків опозиційних партій планують за наявності тих чи тих приводів навіть виключати з реєстру виборців.

Навіщо вам проблеми?

Складовою адміністративно-репресивного тиску є залякування з боку правоохоронних органів, побиття невідомими кандидатів у депутати, активістів та агітаторів від опозиції, примус до вступу в ПР учителів та інших бюджетників, використання адмінресурсу для пропаганди, «листи щастя» та інший тиск на бізнес.

Бізнес заявляє про примушування заплатити за передвиборчі витрати влади 

Ось окремі факти, зафіксовані та оприлюднені опозиційними силами й громадянськими організаціями, які займаються моніторингом виборчого процесу. Центральний районний суд Миколаєва 31 липня обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою для заступника голови виборчого штабу об’єднаної опозиції в Первомайську Миколаївської області Людмили Нікіткіної. 29 серпня було заарештовано керівника штабу УДАРу в 105-му окрузі (Луганська область) Сергія Злобіна. 1 вересня з невідомих причин узято під варту вповноважену особу «Свободи» в 128-му окрузі на Миколаївщині, якого зупинили просто на залізничному вокзалі Миколаєва, куди свободівець приїхав із Харкова.

Читайте також: Царство адмінресурсу: опозиція може втратити голоси у регіонах, де влада непопулярна

Крім того, проти опозиційних кандидатів порушують кримінальні справи, викликають їх на допити. Так у Маріуполі Донецької області їх відкрито проти двох місцевих кандидатів від об’єднаної опозиції: Ігоря Решетника та Олександра Романюка. Кандидата від об’єднаної опозиції у 41-му окрузі в Донецьку Володимира Деркача викликали на допит і порушили відразу дві справи: йому інкримінують підробку документів, які дали змогу здобути статус потерпілого від техногенної катастрофи, та побиття студента. Деркач – досить відома в регіоні людина, активний учасник протестних акцій чорнобильців торік на Донбасі.

Показова й історія зі спробами прив’язати нардепа-бю­тівця Михайла Соколова до справи «дніпропетровських терористів». Як з’ясувало слідство, двоє підозрюваних у весняних вибухах у Дніпропетровську працювали політконсультантами нардепа, а їхній лист із вимогами до влади начебто друковано безпосередньо в офісі депутата. Соколов отримав уже два виклики на допит і один із них проігнорував: як наслідок – СБУ погрожувала йому силовим приводом. «Батьківщина» заявила і про тиск на кандидата в народні депутати від об’єднаної опозиції у виборчому окрузі № 154 на Рівненщині Валентина Королюка, якому погрожували фізичною розправою.

А 27 серпня невідомі особи намагалися проникнути вже до квартири свободівця Андрія Бортніка, кандидата в 71-му окрузі на Рівненщині. Кандидат від УДАРу у 216-му, в Києві, Олексій Давиденко заявляє про тиск з усіх боків: 31 серпня було пограбовано його офіс, 3 вересня – вкрали машину, а йому самому надходять погрози від невідомих осіб.

«ПАРТІЯ ЖИТТЯ».Провладні кандидати активно переконують електорат, що наявність у нього всього необхідного – від води й картоплі до соціально-культурних заходів – залежить саме від їхніх активних зусиль

Подеколи влада «лише» погрожує опозиціонерам звільненням із роботи. Так, кандидат від партії УДАР в окрузі № 61 на Донеччині Євген Корж повідомив, що був звільнений із посади на машинобудівному заводі перед з’їздом партії 31 липня, де його висунули, через відмову знятися з виборів. Така сама доля спіткала й іншого кандидата від цієї політсили, за мажоритарним округом № 43, Романа Волкова. Він заявив, що після повернення зі з’їзду партії в Донецьк його викликали до директора підприємства, де прозвучала умова завершити політичну діяльність для продовження роботи.

Уже є приклади, коли тиск на кандидатів від опозиційних сил досягав мети. Наприклад, у Запорізькій області відмовився балотуватися за мажоритарним округом № 80 кандидат від УДАРу Олександр Волков, який заявив, що це створює загрозу його успішному бізнесу.

Масовими стали факти тиску на звичайних агітаторів, перешкоджання роздачі листівок, нападів на агітнамети, блокування ДАІ агітавтомобілів, спроб психологічного впливу на рядових активістів та переписування їхніх персональних даних тощо – повідомлення про це надходять мало не щодня з усіх регіонів України. В одних випадках міліція стає безпосередньою учасницею таких «акцій», в інших – за справу беруться «невідомі чоловіки спортивної статури», а правоохоронці зазвичай або відсутні, або не втручаються в конфлікти. Ось показові випадки. На Житомирщині, в окрузі, де балотується спікер Володимир Литвин, група невідомих напала на активістів, що розповсюджували листівки не на його користь – переважно присвячені ролі в прийнятті мовного закону. Серед нападників був помічений рідний брат голови ВР Петро, який, звісно, свою участь в інциденті заперечив. Згодом активістів затримали, доставили до відділку міліції, де ще раз побили.

Читайте також: Агітатори працюють по 12 годин за 130–170 грн на день і мало цікавляться політикою

На Рівненщині невідомий розприскав щось на дівчину – агітаторку об’єднаної опозиції, яку було госпіталізовано з ознаками отруєння. В ніч на 30 лип­­ня інші невідомі підпалили автомобіль керівника агітаційного відділу об’єднаної опозиції в Ізмаїлі Одеської області Ірини Золотарьової. 8 серпня те саме вчинили з гаражем лідера «Союзу молоді Ізмаїла» Максима Волкова, який входить до складу об’єднаної опозиції. У Дніпровському районі Києва невідомий завдав травми середнього ступеня тяжкості місцевому активістові УДАРу Тарасу Дяченку. 9 вересня в Києві невідомі особи скоїли напад на активістів, які роздавали викривальні листівки щодо діяльності партії влади. При цьому нападники, відмовляючись показати посвідчення, постійно пропонували пройти в міліцію. Водночас у Броварах група міліціонерів та беркутівців знесла агітаційний намет ВО «Батьківщина», внаслідок чого постраждали агітатори та кандидат у депутати від цієї політичної сили в мажоритарному окрузі.

Тиск на рядових агітаторів вочевидь пояснюється тим, що влада всіляко намагається перешкодити доступу до виборців незручної для неї інформації. Тому жодних підстав сподіватися, що тиск на опозицію та медіа припиниться, немає. Навпаки, з огляду на поточні тенденції, з наближенням до дня голосування він, імовірно, ставатиме дедалі інтенсивнішим, а арсенал методів впливу ширшатиме: наприклад, влада досі не так активно використовує у виборчих цілях цілковито підконтрольну їй судову систему.

Купити всіх…за чужі гроші

«Пряник» від провладних кандидатів включає переважно традиційний підкуп виборців за власні кошти, а також спекуляції на нібито особистому сприянні виділенню державних на їхній округ під певні соціальні проекти, які й так було передбачено бюджетом. Кандидати за рахунок платників податків відкривають дитячі майданчики, закуповують медичну техніку для лікарень, ремонтують дороги, встановлюють освітлення тощо, видаючи виконання повсякденного обов’язку держави за особисті здобутки.

Надто колоритно це проглядається в тих випадках, коли за округ змагаються представники можновладних родин, які не володіють великим бізнесом, а тому із власного гаманця дуже витратну виборчу кампанію їм оплатити було б неможливо або дуже складно. Окрім відомого прикладу Володимира Литвина, котрий, як уже писав Тиждень, вибив для свого виборчого округу понад 80 млн грн, чималі бюджетні витрати для своїх округів пролобіювали діти генерального прокурора та прем’єр-міністра – Артем Пшонка (81-й на Запоріжжі) та Олексій Азаров (47-й на Донеччині). В обох випадках ідеться про суми щонайменше 60–70 млн грн. Понад 50 млн бюджетних коштів перед виборами виділено також і на об’єкти в окрузі № 97 на Київщині, де балотується Сергій Федоренко – керівник Броварської міської організації Партії регіонів, відоміший як масажист прем’єр-міністра Миколи Азарова.

Читайте також: Кандидати-гречкосії: голос українців знову намагаються купити задешево

Причому в ПР із приводу масштабного використання її кандидатами бюджетних коштів на передвиборчу агітацію не комплексують.

Проте бюджетними грішми справа часто не обходиться і влада активно використовує адмінресурс, аби примусити бізнес оплатити її передвиборчу кампанію. Зокрема, впродовж року її місцеві органи надсилали власникам фірм повідомлення (у підприємницьких колах їх називають «листами щастя») із проханням переказати на певний рахунок певну суму. Зазвичай було вказано, що ці гроші підуть на соціальні потреби (розвиток) області (району, міста). Прикладом може слугувати випадок, нещодавно оприлюднений ВО «Свобода». 14 вересня 2012 року на адресу її прес-служби надійшли копії платіжок від бізнесмена із Дніпропетровщини, якого змусили фінансувати передвиборчу кампанію Партії регіонів та Компартії України. Підприємцю пригрозили, що в разі, коли він не оплатить рахунки, його бізнес закриють. Рахунки бізнесмен оплатив, але у відповідь на тиск регіоналів та комуністів у платіжних дорученнях чітко вказав призначення переказів. Зокре­­ма, в платіжці № 31 від 13 липня 2012 року платник (МПП «Елегія») як призначення платежу зазначає: «За обіцянки під час виборчої кампанії Партії регіонів та Компартії України за прокладку трубопровідної мережі водопостачання в селищі «Південне» (рахунок СФ-00067 від 28.05.2012 року)» та «Судові витрати за передвиборчу кампанію Партії регіонів та Компартії України згідно з наказом від 16.09.2012 року, справа № 5005/2590/2011». Опісля підприємця було викликано на допит до… управління СБУ міста Павлограда, де він мешкає.

До початку офіційної виборчої кампанії за підкуп виборця неможливо було притягнути до відповідальності – за законом, поки висуванці не отримають у ЦВК посвідчення кандидатів у нардепи, підкуп класифікують як звичайну благодійність. Однак і після того, як офіційна електоральна кампанія розпочалася, переважна більшість кандидатів стали підкуповувати своїх потенційних виборців через нашвидкуруч зареєстровані благодійні фонди, щó цілком легально. Окрім роздачі традиційних продуктових наборів, (де головне місце посідає «цариця підкупу» – гречка), окремі кандидати виявляють неабияку винахідливість: фінансують День села чи міста, возять громадян на футбольні матчі, пропонують їм безкоштовно сходити до перукарні чи на огляд молочних залоз, дарують картки поповнення рахунку мобільних телефонів та окуляри, не гребують і «конвертами» з грішми (від 50 до 300 грн) чи подарунками школярам або дошкільнятам.