Останнє стало відомо завдяки приватній бесіді з одним із «республіканських» військових, який недавно звільнився з лав «ополчення» з цілої низки причин. Ця людина, що формально мала звання сержанта й командувала БМ-21, за весь період служби так і не отримала документів на підтвердження свого звання, продовжуючи фактично на добровільних засадах, без офіційного оформлення, служити в рядах «ДНР». За його словами, заборгованість із заробітної плати на початок липня в їхній бригаді становила рівно два місяці, й багато бойовиків просто пішли «на гражданку». Щоб утримати «ополченців», які лишилися, до осені, коли планується серйозний перший офіційний призов, а отже, й заміна незадоволених, їм виплатили заборгованість за півтора місяця, а потім «нашкребли» й за два тижні.
Треба сказати, таке плачевне становище аж ніяк не характерне для елітних підрозділів, які виконують конкретні бойові завдання й беруть участь у прямих зіткненнях із ЗСУ. До них можна зарахувати насамперед «Спарту», бойовики якої роз’їжджають Донецьком на дорогих іномарках, але водночас і частіше хоронять своїх «колег». Саме з цієї причини частина людей із «мирних» бригад «ополчення» намагаються перевестися в гарячіші точки, де немає проблем із постачанням і виплатою грошей. Частина з них осідає в інших, прибутковіших структурах на кшталт прокуратури та МГБ.
Читайте також: «Вершки республіки»
Щодо внутрішніх «розборок» вищого командного складу, то останнім часом найбільше напруження спостерігалося навколо «республіканського» ГРУ, у якому величезну вагу мав такий собі Андрій Фадєєв. Він вступив до «ополчення» ще влітку 2014 року й очолив 2-гу роту спецназу місцевого ГРУ. Специфіка ситуації полягала в тому, що сам Фадєєв — колишній лідер банди, яка діяла в Донецьку на початку 2000-х і промишляла розбоєм та грабунками. Ось як самого Фадєєва описує один із місцевих прибічників «русского міра» Крутіков: «…Звичайні вуличні «відморозки» без стида і совісті. Але на чолі банди стояв цілком уже дорослий чоловік 1979 року народження – Фадєєв Андрій Борисович. Високий, сильний, красивий, розумний, прекрасний організатор і харизматична особистість, при всьому цьому кінчений бандит із фашистськими нахилами. У 2007-му його нарешті спіймали, засудили на 15 років за сукупністю заслуг (убивство, розбій, організація банди та втягування в злочинну діяльність неповнолітніх) й відправили в колонію під Слов’яносербськом. Відсидів він близько семи років. Улітку 2014-го слов’яносербська колонія виявилася в зоні бойових дій, і Фадєєв просто пішов звідти, адже українські охоронці та міліція розбіглися ще раніше. Діставшись до рідного Донецька, вступив до «ополчення» й незабаром очолив 2-гу роту спецназу ГРУ. За короткий час Фадєєв набрав до неї відданих особисто йому бійців. Вона швидко перетворилася на звичайну банду».
Особливо вибухонебезпечною ситуація в ГРУ виявилася після того, як у розташуванні частини став з’являтися червоний джип, за кермом якого була дівчина на ім’я Олександра. Розповідають, що поводилася вона вкрай грубо навіть зі старшими офіцерами й постійно хизувалася своїми зв’язками з першими особами «ДНР». Врешті-решт приблизно в травні 2015 року її ні з того ні з сього призначили першим заступником начальника ГРУ з присвоєнням військового звання «майор», що досвідчені спецназівці сприйняли як пряму образу.
Поведінка новоявленого майора справді не була б можливою, якби вона не мала серйозних покровителів, що в кінці й підтвердилося двома фактами: Олександра була помічена в тісних зв’язках із Фадєєвим, а підірвана в Донецьку секретар Захарченка Філіппова виявилася її матір’ю. Крім того, неважко припустити, що бомба призначалася саме для неї, оскільки підірваний червоний Range Rover і був тим автомобілем, яким майор приїжджала в частину.
Читайте також: Лист до росіян
Після спроби замаху на матір «майор Саша», як її позаочі називали «колеги», приказала вірній 2-й роті оточити розташування ГРУ, арештувати й «посадити на підвал» кількох кадрових командирів. Протягом доби в центрі Донецька мало не почалася кривава бійня, і знадобилося втручання армії та «зовнішніх сил», щоб захоплені офіцери ГРУ були звільнені, а «легендарна» 2-га рота роззброєна.
Таким чином, внутрішні суперечності й реорганізація частини військових «республіканських» структур із заміною їхнього керівництва відбуваються на тлі об’єктивних проблем із постачанням та фінансуванням бригад, які не беруть участі в прямих збройних сутичках, що поступово лиш піднімає градус незадоволення керів ництвом «республіки» всередині вже самої «ДНР».