Постійну публіку Мистецького Арсеналу, незалежно від заходів, котрі там відбуваються, умовно можна розділити на три категорії. Перші – це фахівці: культурологи, мистецтвознавці та, власне, митці. Вони оцінюють побачене на геть іншому рівні, та ведуть дискусії лише їм зрозумілою мовою.
Друга категорія – це різного штибу арт-тусовщики, «світські леви» й «левиці», яким цілком фіолетово до проблем та дивовиж сучасного мистецтва, натомість цікаво «себе показати, й на інших подивитись». «А сфотографуйте мене, будь ласка, із тим бегемотиком!.. Ага, і з Мерлін Монро також..!». І, нарешті, третій вид арсенальської аудиторії – це «прості смертні», які мало розуміють, але щосили прагнуть розібратися і збагнути сучмистецтво як явище.
Імовірно, саме для таких людей форум виявився найбільш актуальним – адже нагода вживу послухати та долучитись до дискусій митців і мистецтвознавців дозволяла бодай трохи відкрити завісу та вийти на інший рівень сприйняття арту. «Приємно, що так багато зацікавлених людей різного віку приходять дивитися твори мистецтва! – ділиться враженнями художник Матвій Вайзберг. – Думаю, на кожного тут є свої пріоритети». Інше питання – наскільки широко організаторам форуму вдалося цю завісу відкрити.
ART KYIV відбувається всьоме – якщо перевести цифру у площину людського життя, то саме час братися до навчання. От і щорічний ярмарок вирішив збагатити традиційну концепцію аукціонів і вперше спробувати роль мистецького форуму, додавши освітньої складової. Дискусії, круглі столи, майстер-класи та інші заходи, картина, коли до художника, наче до поп-зірки, стоїть черга за автографом – усе це свіжо та актуально для наших широт. Ті з представлених художників, котрі не доїхали до Києва, лишили відео- та аудіозаписи біля своїх робіт, тож усі зацікавлені мали нагоду спинитись і зануритись у потоки свідомості або концепції майстра. «Художник за базар не відповідає! Якщо ж відповідає, то він пацан на розборках, а не художник!» – палко запевняють в навушниках російські маляри Владімір Дубосарський та Алєксандр Віноградов, чиї роботи охопили практично весь другий поверх Арсеналу.
«Я не спеціаліст в цих питаннях, – говорить культуролог, викладач Києво-Могилянської Академії та учасник однієї з дискусій Олександр Івашина. – Приходжу, дивлюсь і задаюся питанням: «Чи змушує тут щось мене думати?». Сьогодні простір сучасного мистецтва існує якраз в режимі своєрідного несприйняття. Він і орієнтований на те, щоб його не сприймали. Але цей дисенсус може бути конструктивним, а може бути неконструкнивним. І, власне, щоб це було конструктивне несприйняття, над цим треба працювати. Повинен існувати світ коментарю, який пояснює, що це таке, або чому так можна, а так не можна».
Дійсно, «світ коментаря» цього разу вдалося втілити більше, ніж будь-коли. Проте не вповні. З одного боку, поза сумнівом, мистецький форум – це реальний крок митця до глядача. Серед численних заходів – презентації галерей та книг, поетичні вечори, бесіда з художником Еріком Булатовим, майстер-клас з історії вуличного портрету Матвія Вайзберга (із подальшим малюванням портретів усіх охочих – справжній подарунок для поціновувачів творчості митця) тощо. «Поезія і геомітрія» загадкового угорця Вазарелі, чутлива архаїка, несподівані знахідки, гра з дзеркалами та шедевральна експозиція фото італійців, поп- та жлоб-арт, химерні інсталяції, сугестійні, подекуди моторошні відео…
З іншого боку, надмірно «креативні» питання слухачів після заходів свідчили про те, що заявлена організаторами шляхетна мета «познайомити широкого глядача з історичним та аналітичним змістом актуального мистецтва» буде досягнута нескоро. Навряд сприятиме цьому і екскурсія у стилі «капітану очевидності» (невідомо, за що глядачі платили аж цілих 200 грн.!): «Влада Ралко – дуже складно говорити про неї… Усі її роботи містять автопортрети (наче цього не видно і так!)… Її картинам характерні експресивні кольори… художниця виражає на картинах свої емоції, свій настрій (а є художники, які виражають на полотнах щось інше..?).» «Ну хоч одну картину прокоментуйте, будь ласка!» – благально вигукнула одна глядачка, адже жорсткі роботи Влади справді непрості для сприйняття. «Не знаю, вона мені не розповідала, що мала на увазі!» – різко буркнула екскурсовод. Дякую, кеп. Поїхали далі.
Мистецький ярмарок місцями справді переростає у форум, а місцями – в базар. На якому море, ні – океан! – різного штибу арт-продуктів, а ще більше – слів. В цьому океані не бракує і смислу, краси та сили, і порожнечи, і «голих королів» та відвертого стьобу.