«Щось дивне сталося в міжнародному футбольному адмініструванні та футболі зокрема. Так чи інакше, за останні десять років прижилася ідея, що найважливіше для великого турніру – це не сам турнір, а його наслідки. Результатом є дивна ситуація, за якої здатність провести чемпіонат певною країною є причиною, щоб їй його не надати. Швидше за все це частина маркетингового ходу. Адже легше уникнути питання просто тут і зараз, вказуючи на можливі переваги у майбутньому, про які майже ніколи не будуть питати. Переваги для Польщі та України можуть бути величезними…але чи повинен футбол виконувати функції благодійності? Звичайно, ціллю УЄФА, або ФІФА, або КАФ або КОНМЕБОЛ, або будь-кого іншого є організувати турнір якомога краще. Це означає чесну конкуренцію, хороший футбол, приємне середовище для вболівальників, конкурентне видовище для глядачів», – пише Вілсон.
«Фактом залишається те, що Євро-2012 є найбільш нелогічним турніром з тих, що проводились у Європі. Це 13-й турнір, який я оглядаю (три Євро, два чемпіонати світу, п’ять африканських Кубків націй, один Копа Америка, один Кубок Азії, один чемпіонат світу серед молодіжних збірних), і це єдиний чемпіонат, де логістика виявилась найбільшим викликом. Очевидно, що інфраструктура не є гіршою за Екваторіальну Гвінею чи Анголу та Малі, але зростання кількості вболівальників є для неї все більшим стресом», – пише він.
Вілсон зазначає, що в розпал Євро-2012 мав великі проблеми з тим, щоб добратися з Іспанії до Гданська та розкритикував довготривалість поїздок з Варшави до Львова через необхідність переходити на іншу залізничну станцію на кордоні, високу вартість польотів через Київ у зв’язку з відсутністю прямих рейсів до Донецька і Харкова та нестачу готельних номерів.
«Не дивно, що багато вболівальників вирішили не їхати. Тоді як багатьох місцевих мешканців відлякали високі ціни на квитки, вперше з Євро-1996 року на стадіонах можна побачити купу вільних місць. В Південній Африці також були напівпусті стадіони», – додає експерт.