Якою була реакція Канади на захоплення в Азовському морі українських кораблів?
— Реакція була дуже швидкою та чіткою. У неділю міністри закордонних справ Канади та України Христя Фріланд і Павло Клімкін мали телефонну розмову, за результатами якої з’явилася заява МЗС Канади. Позиція Канади чітка: дії Росії названо агресією, висловлено вимогу негайного звільнення кораблів, забезпечення вільного використання Керченської протоки та деескалації ситуації. Скажу більше: ми розраховуємо на те, що Канада не лише висловить свою позицію, а й використає власний авторитет і статус головуючої країни в G7, щоб вийти на спільну позицію Великої сімки. Ми використовуємо всі можливі майданчики для консолідації міжнародної позиції.
Чи властиво канадському прем’єр-міністрові Джастіну Трюдо коментувати міжнародну політику? Чи висловлювався він стосовно інциденту в Азовському морі?
— Залежить від конкретного випадку. Але скажу, що офіс Трюдо і він сам поінформовані про те, що відбувається. У мене за кілька годин після нашої розмови має відбутися дуже важлива зустріч в офісі прем’єр-міністра, на якій, зокрема, ми говоритимемо про те, як нам разом діяти в цій ситуації. Показово, що була миттєва реакція Конгресу українців Канади, які відразу виступили зі зверненням до свого уряду. Заява містить саме ті вимоги, які для нас є дуже важливими: звільнення кораблів та наших військовополонених, розблокування Керченської протоки… Авторитет Конгресу українців — це серйозна підтримка.
Читайте також: Росія затягує азовський вузол
Канада є однією з небагатьох країн, що надають Україні не лише технічну та консультаційну допомогу, а й військову.
— Так, відповідна програма працює з 2015 року. 200 канадців щодня тренують наших солдатів та офіцерів. Спочатку то були лише Яворівський і Кам’янець-Подільський полігони, тепер географія розширилася і на лівий беріг Дніпра. Це потужна підтримка.
Чи могли б канадці допомогти Україні стати кандидатом у члени НАТО? І якщо так, то як саме?
— Я думаю, що насправді Канада могла б очолити цей процес. Пригадаймо, що вона була першою західною країною, яка визнала нашу незалежність, однією з перших відкрито підтримала ідею нашого членства у Світовій організації торгівлі. І я думаю, що цю славну історію можна продовжити. До речі, спільна історія почалася не в 1991 році, коли канадський прем’єр Мартін Браян Малруні став першим західним лідером, який відкрито підтримав результати українського референдуму за незалежність. Кілька місяців тому в місті Вінніпезі ми відкрили меморіальну дошку на честь представництва Західноукраїнської Народної Республіки, яке працювало в Канаді на початку 20-х років минулого століття.
Готуючись до цієї події, з’ясували неймовірно цікаві факти про те, як у ті часи українці в Канаді лобіювали українські інтереси, коли сама ідея незалежної української держави була незрозумілою поза межами України та й у ній самій. Саме тому, коли формувалася Ліга Націй, під час установчої конференції канадський уряд несподівано для західних партнерів і насамперед британського уряду виступив за те, щоб визначити правовий статус українців, які були тоді розділені між різними державами. Словом, є чимало прикладів успішної адвокації Канади на користь України. Якщо повернутися до теми НАТО, то ми віримо, що Канада може бути тією державою, яка прямо скаже своїм партнерам: давайте розплющимо очі й поглянемо на реальність, Україна де-факто є східним флангом Альянсу, і українці заслуговують на те, щоб бути його повноцінною складовою частиною.
Наскільки уряд Джастіна Трюдо готовий очолити такий процес? Чи впливає на щось той факт, що міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд має українське походження? Чи, може, особистісний чинник у канадській політиці не відіграє такої ролі, як в українській?
— Фактор Христі може допомогти й допомагає. Однозначно її присутність в уряді Трюдо дуже полегшує для нас справу пояснення українського інтересу в Канаді. Але мені здається, що Канада допомагає Україні не тільки тому, що є Христя та могутня українська громада. Насправді тут не треба нікому довго пояснювати, що сьогодні відбувається в Україні. Тут немає сентиментів до Путіна. Це країна, яка поважає міжнародні правила, інші народи та інші держави. Думаю, що Канада в нинішній великій битві на нашому боці, бо це її суть, її цінності та її уявлення про світ. Звичайно, ми маємо цим скористатися.
Читайте також: Політики і воєнний стан: страхи й інтереси
Восени наступного року в Канаді відбудуться парламентські вибори. Не виключено, що зміниться влада. Чи є підстави припускати зміну зовнішнього політичного курсу та, зокрема, корекцію політичної лінії щодо України?
— Залишається. Тут є могутній міжпартійний консенсус з українського питання. Скажімо, коли в парламенті обговорювали угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою, ще за Януковича, жодного голосу проти не було. До порівняння: коли голосували за аналогічну угоду між Євросоюзом та Україною, знайшлися десятки голосів проти, хтось утримувався… У нас тут склалася унікальна ситуація, коли Україна стала фактором міжпартійної конкуренції. Коли у вересні в Торонто відбувається найбільший український фестиваль у Канаді, на ньому один за одним виступають канадський прем’єр Джастін Трюдо, лідер опозиції Ендрю Шир і кожен із них намагається дібрати найкращі слова, щоб завоювати серця, прихильність і голоси українців. Таку ситуацію важко уявити в будь-якій іншій країні. Тому для нас питання звучить так: яким чином ми можемо скористатися таким розкладом, коли влада й опозиція змагаються за те, як краще підтримати Україну?
Виходить, майбутнє канадсько-українських відносин більше залежить від наших виборів, які також відбудуться наступного року? Чи зможемо ми бути на рівні тих можливостей, які здатна була б надати Україні Канада?
— Я думаю, що схожий консенсус є і в Україні. Мені важко уявити український уряд, який відмовився б від партнерства з Канадою або розвернувся б до неї спиною. Це партнерство ґрунтується на міцному емоційному зв’язку, воно захищене від політичних вітрів. Звичайно, ми пам’ятаємо ситуацію з урядом Януковича та Азарова, коли будь-яка співпраця України із західними партнерами була заморожена. Але все одно, думаю, ми можемо твердо казати, що в тій Україні, яку маємо зараз, є чіткий консенсус про співпрацю з Канадою.
Тому говоримо канадцям: друзі, якщо ви серйозно думаєте про просування ваших цінностей у світі, то кращого партнера, ніж Україна, не знайдете. Бо якщо подивитися зараз на Східну Європу, — і я кажу зараз не лише про Росію та Білорусь, а й про наших західних сусідів, — то ситуація з правами людини там далеко не бездоганна, там поширюються популістські настрої, що штовхають уряди на не найкращі рішення. І в такому регіоні Україна також є унікальним партнером. Це країна, яка зробила вибір на користь демократії, яка поважає міжнародні правила. Вона одна з небагатьох держав, де радикальні, крайні партії не мають суттєвого впливу на політику. Словом, ми повинні цінувати і той внесок, який робимо у забезпечення стабільності в Східній Європі.
Читайте також: Зброя № 1: Для чого Україні повноцінна санкційна політика
Продовжимо тему виняткової ситуації. Ви щойно казали, що в Канаді немає впливових прихильників Путіна. Таких, як ми бачимо в Італії, Франції та інших європейських державах…
— Немає. Але це не означає, що Росія не намагається грати. Намагається і витрачає ресурси, час, гроші; є певні елементи інформаційних воєн, але суттєво це не впливає. Причина очевидна: Канаду «прищеплено» від нездорових речей, якими грає РФ. Тут здорове суспільство, побудоване на довірі, на взаємоповазі, його складніше розхитати. Хоча це не є неможливим. Тому ми намагаємося розбудити пильність канадців, щоб вони були готові до недружніх кроків Росії. Наступного року виникає сприятливий для розхитувань контекст — вибори. У Канаді доля перегонів вирішується приблизно в півсотні округів, що від виборів до виборів переходять від консерваторів до лібералів і назад. Це означає, що є велика спокуса якимись точковими, локальними операціями спробувати вплинути на результати. Або щоб вибити з майбутнього парламенту якихось конкретних персонажів, або щоб деморалізувати політичний клас і свідомість країни. У мене є стійке відчуття, що Росія спробує впливати на вибори в Канаді. Україна в цьому контексті зможе допомогти підготуватися до таких можливих провокацій.
Як ви визначили для себе інтереси України в Канаді?
— Канада — це наш друг, порадник, партнер. Так було раніше й, думаю, буде в майбутньому. Що змінилося останніми роками? Мені здається, ми наблизилися до розуміння, що можемо перетворити могутній емоційний зв’язок, який існує завдяки численній українській громаді, на зріле та взаємовигідне партнерство в безпеці, економіці, науці. Над цим і працюємо.
——————-
Андрій Шевченко народився 1976 року на Івано-Франківщині. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також навчався в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», у Вищій школі міста Аламіда (Каліфорнія), Єльському та Стенфордському університетах. Працював на УТ-1, 1+1, «Новому каналі», «5 каналі». Народний депутат ВР V–VII скликань. Із 2015 року Надзвичайний та Повноважний посол України в Канаді.