Еволюція провладного дискурсу в Росії робилася для потреб війни. Про це в інтерв’ю "Українському тижню" розповів Андреа Ґраціозі, італійський історик, дослідник історії України, СРСР та Східної Європи.
"Справді, не було одного й назавжди путінського націоналізму, йшлося радше про еволюцію націоналістичного дискурсу в часи цього лідера. Багато залежало від ставлення провладної еліти та сприйняття нею ідей, а також від залучення таких маргіналів, як Дуґін та Проханов. Важливо, що вони інфікували інтелектуальний простір цієї еліти", – вважає Ґраціозі.
На його думку, еволюція провладного дискурсу в Росії робилася для потреб війни.
"На самому початку заяви про те, що держава має контролювати олігархів та сплату податків, сприймав багато хто, як, зрештою, і війну в Чечні. Чи вірив Путін у «Новоросію», коли почав говорити про неї? Хто знає. На початку 1990-х, бувши в колі Анатолія Собчака в Санкт-Петербурзі, він уже починав говорити про питання російських меншин за кордоном і про те, що з ними робити. Тоді це справді було проблемою, оскільки після фрагментації СРСР мільйони росіян стали громадянами інших країн, не РФ", – зауважив історик.
Він також наголосив, що Путін прирік Росію на ізоляцію від решти світу.
"Те, що діється в ній сьогодні, дуже небезпечне. Це політика групи осіб, які не мають опонентів, бо Захід практично не може нічого зробити, Україна слабка. Так, ваша держава виявилася достатньо сильною для протидії агресії, але не для прямої війни. В цих умовах лише Путін може сам себе зупинити. І це дуже кепсько. Ви маєте справу з режимом дуже сильного лідера, який змінив свій антураж. Зараз важливо встановити ціну за його дії, що дуже нелегко", – підсумував Ґраціозі.
Повний текст матеріалу читайте в черговому номері журналу "Український тиждень"