Насправді творчість самого Кроненберґа – це похідне від компіляції Фройда з Юнґом: у всіх його фільмах змішання потворного психофізичного означає певний образ, який розкладається героями відповідно на психологічне і фізіологічне. «Небезпечний метод» є черговою креатурою пацієнта Фройда і його пристрасного фаната. Режисер від початку ловить вовка за вуха, зображаючи невротичний напад Сабіни Шпільрейн (Кіра Найтлі), одразу переходить до теми психоаналізу, одразу показує залежність дружини Юнґа (Майкл Фассбендер) від свого чоловіка. У першій половині фільму немає жодного ліричного відступу, все по-діловому, серйозно, все стосується теми вивертів людської психіки, а самі виверти подаються як поодинокі плями і через це різко помітні.
Напади Сабіни особливо натуралістичні та карколомні, розмови про сексуальну природу хвороб і відхилень по-медичному прямолінійні. Щоправда, Кроненберґ відчутно затягнув тему зі стосунками «лікар – пацієнт» і болючою зрадою Юнґа із садомазохістськими екзерсисами і хворобливими наслідками. Але, як виявляє фінал, навмисно: те, що композиційно головна роль переходить від Юнґа до Сабіни, між якими Фройд (Віґґо Мортенсен) є лише кулькою для пінг-понгу, демонструє кроненберґівську ідею про пригноблююче жіноче начало, підтвердженням чого є цікавий, дещо скандальний факт: виявляється, відомий зв’язок сексу і смерті, прокладений нібито Фройдом, як ідею подала саме Шпільрейн. І в цьому не доводиться сумніватися – фільм оснований на книжці Джона Керра, що вісім років вивчав за перепискою період дружби між Юнґом, Фройдом і Сабіною. Потім цю книжку переробив чудовий сценарист Крістофер Гемптон («Повне затемнення», «Спокута»). А Кроненберґ надав тексту лікарської холодності, предметам – фізіологічності, а розумні бесіди зробив внутрішньо напруженими. І головне – гадаю, взявся він екранізувати цей матеріал через його контроверсійність: як написали в New York Review of Books після виходу книжки Керра, вона є платформою для нападів на методи і практику Фройда.
Читайте також: Дорогоцінний Хронос