«Хоч ми й не боремося у новій "холодній війні", тактика старої "холодної війни" зараз, на порозі 2014 року, раптово розгортається з силою, небаченою від початку 1980-х років», – вважає Епплбом.
На її думку, останнім часом ці ознаки "холодної війни" є доволі відкритими.
«Нещодавнє одностороннє проголошення Китаєм нової зони протиповітряної безпеки у Східнокитайському морі було очевидною спробою попередити своїх сусідів про те, що його військово-морський флот готується конкурувати із флотом США. Китайський військовий корабель, який нещодавно підрізав американського есмінця, змушуючи його змінити курс, надіслав схоже повідомлення. Жоден з цих інцидентів не сигналізує про початок "холодної", "гарячої" або будь-якої іншої війни. Але вони означають, що Китай має намір скоротити статус-кво, щоб підірвати віру союзників США – Японії, Південної Кореї, Філіппін в американську владу і змусити їх принаймні двічі подумати про їхні старі економічні, військові і торгові угоди», – вважає Енн Епплбом.
Вона також відзначає, що протягом минулого року Росія грає схожу гру з НАТО: без відкритих погроз, лише з натяками.
«Минулої весни ВПС Росії імітували напад на Швецію, долітали небезпечно близько до шведського повітряного простору та розворушили острів Ґотланд. ВПС Швеції не відреагували – це було після півночі в Страсну п'ятницю – хоча, зрештою, два датських літаки піднялися, щоб переслідувати російські літаки назад через Балтійське море. Російські офіційні особи також робили завуальовані (і не дуже завуальовані) погрози Фінляндії, вибірково бойкотували певні галузі в країнах Балтії і натякали, що Росія має намір поставити, або, можливо, вже поставила, ракети дальнього радіусу дії на своєму західному кордоні – ракети, спрямовані на удар по Німеччині», – пише американська оглядачка.
Росія та Китай не координують власних дій, проте, як пише Епплбом, в представників еліти цих країн є одна спільна риса: вони не люблять інституцій ліберальної демократії Європи, США, Японії та інших країн.
«Було б нерозумно сприймати будь-який з цих інцидентів занадто серйозно. Але було б настільки ж нерозумно їх ігнорувати», – підсумовує Енн Епплбом.