Тиждень.ua: Ви першим запропонували теорію «м’якої сили». Чи працює ще це поняття в нинішньому враженому кризою світі, з його режимами суворої економії і протекціоністських заходів?
– М’яка сила – це здатність отримати бажаний результат шляхом переконання і схиляння на свій бік, а не примусу і підкупу. Це, з одного боку, частина людської поведінки, але вона сама по собі не вирішує проблем. З іншого, так би мовити, «тверда сила» також на це не здатна. У нинішньому світі важливі обидві.
Тиждень.ua: Європейський Союз – унікальний проект, який у своїй зовнішній політиці орієнтується здебільшого на «м’яку силу». Чи переживе він кризу в такому вигляді?
– Я гадаю, Євросоюз виживе в нинішній кризі. Він дуже змінив взаємовідносини європейських держав.
Тиждень.ua: Чи змінить Барак Обама свій зовнішньополітичний курс після того, як був повторно обраний президентом? Чимало ключових гравців чекають, що в багатьох питаннях він стане на більш проактивну позицію.
– На мою думку, основні напрями зовнішньої політики Обами залишатимуться тими самими, але зараз, після виборів, у нього буде більше свободи, щоб обирати тактику.
Тиждень.ua: Якою в наступні десятиріччя буде роль ООН? Чи потребує організація негайних реформ? Чи займуть нішу, що утворюється внаслідок її ослаблення, нові об’єднання на кшталт «Великої двадцятки»?
– ООН і далі відіграватиме важливу роль як універсальна політична організація, але її діяльність доповнюватимуть і інші. Якби було можливо заручитися згодою на проведення реформ, ООН це тільки зміцнило б. Проте я не сподіваюся на це в найближчому майбутньому.
Тиждень.ua: Якою Ви бачите роль України в сучасному взаємопов’язаному світі?
– Україна – важлива країна з великим потенціалом, але її «м’яку силу» утискає політика уряду стосовно опозиції.
Тиждень.ua: Чи зберігають ще Сполучені Штати свою «м’яку силу» в нинішньому світі, який змінюється і стає дедалі непередбачуванішим? Що загрожує їхньому позитивному образові в очах світової громадськості?
– Опитування громадської думки свідчать, що США мають більше м’якої сили в різних регіонах світу, але це далеко не завжди так на Близькому Сході.
Тиждень.ua: Які моделі «м’якої сили» виробили країни, що розвиваються? Чи є там успішні приклади?
– Сингапур, Ботсвана, Гана – це все приклади держав, що розвиваються, які наростили саме «м’яку силу».
Тиждень.ua: Як модель «русского мира» впливає на пострадянський простір? Чи це справді стратегія «м’якої сили»?
– Російська культура має в собі щось привабливе, що посилює «м’яку силу» цієї країни. Але інколи поведінка російської влади шкодить їй.
Тиждень.ua: Які головні передумови для побудови стратегії «м’якої сили» в окремій країні?
– У книжці «Майбутнє влади» (The Future of Power) я відобразив, як у країні виникає «м’яка сила», коли там є приваблива культура, коли там шанують ті цінності, які подобаються іншим, і проводять державну політику, законну в очах інших.
Біографічна нота
Джозеф Най народився 1937 року у штаті Нью-Джерсі. Навчався у Принстоні й Оксфорді, докторський ступінь здобув у Гарварді, де й викладав з 1964 року. З 1995 по 2004 рік був деканом Школи державного управління імені Кеннеді в цьому університеті. Обіймав також державні посади: у 1977–1979 роках – помічник заступника держсекретаря з питань підтримки безпеки, науки та технології, голова групи Національної ради безпеки з питань нерозповсюдження ядерної зброї; у 1993–1994 роках – голова Національної розвідувальної ради; у 1994–1995 роках – заступник міністра оборони з питань міжнародної безпеки. Член рад численних експертних інституцій, автор численних книжок і статей. Остання праця – «Майбутнє влади» (The Future of Power) – вийшла друком 2011 року.