Коли наприкінці січня 2014-го українці записували відеозвернення до європейців із закликом негайно ввести санкції проти режиму Януковича, ніхто, схоже, не уявляв до кінця, наскільки наївно це було. Наївно було очікувати саме оперативності в реагуванні Заходу. Зрештою, санкції з’явилися тоді, коли снайпери й тітушки вбили за три дні сотню людей у центрі Києва. Ніхто також навіть помислити тоді не міг, що це лише початок кількаетапної епопеї під назвою «санкції проти Росії». На відміну від українців у мешканців східної частини Алеппо немає інтернету, щоб викладати відео зі своїми закликами. І це їхня найменша проблема. Їм бракує їжі, питної води, ліків. Мешканці оточеної частини міста опинилися в пастці, визволитися з якої шансів у них практично немає. Її вже охрестили «капканом смерті». З 250 тис. людей у східному Алеппо близько 100 тис. — діти. Досі в місті навіть працювали школи в бомбосховищах. Але й у них тепер небезпечно. Авіанальоти російських винищувачів у вересні й жовтні ставали щодалі більш руйнівними й безжальними.
Нині для мешканців Алеппо актуальні вже не негайні санкції проти Росії та влади Сирії за бомбардування міста, а якнайшвидша евакуація звідти важкопоранених мирних жителів: жінок, дітей, літніх людей. Її мали здійснити під час триденної «гуманітарної паузи». Втім, ООН, не отримавши гарантій безпеки від сторін конфлікту, так і не змогла цього зробити. І хтось помиратиме в розбомбленому місті від ран, які за умов належної медичної допомоги не були б смертельними…
Читайте також: В Ізраїлі десятки мітингувальників провели акцію "Путін-убивця"
Східне Алеппо й далі контролює кілька угруповань повстанців, зокрема «Вільна сирійська армія», сунітський «Ісламський фронт», який підтримує Саудівська Аравія, та радикальні ісламістські угруповання, з-поміж яких найвідоміше «Джабхат ан-Нусра». Західну частину міста зайняли війська Башара Асада. Російські авіанальоти на гуманітарний конвой, лікарні, житлові квартали у східній частині міста забрали життя сотень людей. Точної цифри загиблих ніхто навести наразі не в змозі.
Отже, Путін у парі з Асадом цим чітко дали зрозуміти міжнародній спільноті, зокрема Вашингтону та Брюсселю, що готові вчиняти масове винищення людей і що, мовляв, їм нічого за те не буде, а Кремль до того ж отримує завдяки цьому додаткові козирі на перемовинах зі США та ЄС, причому як щодо Сирії, так і щодо конфлікту на Сході України.
Якщо узагальнити, то зараз на Заході є два погляди на те, що робити з Путіним та Асадом у Сирії і як реагувати на події в Алеппо. З одного боку, є табір тих, хто вважає, що потрібно запроваджувати нові санкції проти РФ. За це виступає німецька канцлерка Меркель. У Європі її підтримує керівництво Франції, Великої Британії, Польщі. Ці країни щодалі менше вірять у те, що з Путіним можна мати «вибіркові відносини», тобто в те, що, навіть коли десь він чинить непорядно, як-от у Криму, з ним можна успішно співпрацювати в інших питаннях.
По суті, саме Алеппо, а не Крим чи Донбас стало порогом чутливості для Заходу. Коли «зелені чоловічки» окупували український півострів у березні 2014-го, коли російські «Гради» стріляли по українській території з прикордонних російських терен улітку того року, у тій самій Німеччині сформувалася ціла течія Putin-Verstehen (нім. «Зрозуміти Путіна») — симпатиків чи нібито безсторонніх аналітиків, які говорили про те, що Путіна треба намагатися зрозуміти й таким чином змиритися з його діями в Україні. Як наслідок — практично на кожне політичне шоу німецьких телеканалів, де обговорювалися події в Україні, разом із проукраїнським спікером запрошували когось від Putin-Verstehen, хто мав забезпечити «баланс» у висвітленні теми. І якщо шукати цей самий баланс до пропаганди й відвертої брехні ще якось можна було, то балансувати фото маленьких загиблих дітей у руїнах Алеппо нічим. І тут голоси Putin-Verstehen замовкають. Це і є той самий поріг чутливості, край, за яким уже, здається, нічого немає ні для «розуміння», ні для виправдання.
Також прикметно, що активніше про санкції щодо Росії за Сирію в Брюсселі заговорили після безрезультатного засідання «нормандської четвірки» на рівні президентів у Берліні 19 жовтня. Якщо Путін не хоче жодних компромісів на жодному з фронтів, то це повинно мати для нього наслідки. Такою є логіка прибічників санкцій.
А тим часом Франсуа Олланд відмовився «їсти з Путіним креветки» після запланованого відкриття нового духовно-культурного центру Росії в Парижі. Французький президент був готовий зустрітися з російським візаві лише для обговорення ситуації в Сирії. Втім, той зрештою відмовився від свого візиту до столиці Франції. Запланований «тріумф» Путіна в Парижі провалився. Олланду ж належать слова про те, що винні за воєнні злочини в Алеппо мають відповісти за це, зокрема в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.
Читайте також: В сирійському Алеппо частково відновилися бойові дії
Втім, ініціативу із запровадження санкцій за Сирію на рівні ЄС сьогодні заблокували ті, хто або де-факто обстоює інтереси Кремля, або ж щиро переконаний, що санкції унеможливлять подальший діалог із Росією щодо мирного врегулювання сирійського конфлікту. Крім того, їхній головний раціональний аргумент — ефекти будь-яких обмежувальних санкцій проявляються лише в середньо- та довгостроковій перспективі, а жителям Алеппо потрібна допомога вже сьогодні. Про це заявив міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр: «Я побоююся, що повернення до рішень, які були застосовані раніше в інших конфліктах, до санкцій у випадку із Сирією не допоможуть запобігти гуманітарній катастрофі, оскільки вони мають занадто відкладену дію, щоб допомогти відкрити гуманітарний коридор». Це типова заява в дусі німецьких есдеків, які виношують плани очолити урядову коаліцію після парламентських виборів у Німеччині восени наступного року й борються нині з «Лівими» за голоси електорату із сильними антиамериканськими настроями.
На зустрічі Європейської ради ЄС 20-21 жовтня глави держав та урядів ухвалили заяву, у якій щодо Алеппо йдеться про таке: «Ті, хто відповідальний за порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, мають понести відповідальність. Євросоюз розглядатиме всі доступні можливості, якщо нинішнє насильство триватиме». У попередньому проекті заяви замість «усі доступні можливості» йшлося конкретно про «подальші обмежувальні заходи». Ця ключова поправка, як розповідають дипломатичні джерела в Брюсселі, була внесена на вимогу італійського прем’єра Маттео Ренці. Саме Італія нині блокує на найвищому рівні в ЄС можливість запровадження санкцій проти Росії за дії в Сирії. Отже, не маючи консенсусу щодо покарання Кремля за бомбардування мирного населення Алеппо, очільники країн Євросоюзу домовилися наразі спостерігати, що буде далі. Такі політики, як Ренці та Штайнмайєр, і далі наполягають на тому, що з Путіним потрібно розвивати саме «вибіркові відносини», тобто поки він бомбить Алеппо, з ним можна, приміром, домовитися про відведення зброї на Донбасі.
Читайте також: Рада ООН закликала розслідувати воєнні злочини в Алеппо
У перспективі якщо таки йтиметься про нові санкції, то це можуть бути як персональні заходи проти вищого військового керівництва Росії, задіяного в операціях у Сирії, так і секторальні санкції проти російського автопрому та виробництв, пов’язаних із ВПК РФ. Утім, Захід сьогодні не спроможний не лише оперативно і вчасно запровадити обмежувальні заходи за воєнні злочини в Алеппо, а й навіть домогтися чітких безпекових рішень, приміром, запровадження безпілотної зони над понівеченим, нещасним містом.
Водночас трагедію Алеппо не можна розглядати ізольовано від боїв турецької армії проти сирійських курдів на півночі провінції Алеппо. Турки прагнуть будь-що не дозволити сирійським курдам з’єднати два окремих контрольованих ними анклави. Лояльні до турецької армії повстанці пообіцяли не лише курдів побороти, а й «взяти в облогу обложників міста Алеппо», тобто сирійських та російських військових. Водночас Росія та Сирія застерегли Анкару від подальших порушень повітряного простору Сирії. Не забуваймо, що Туреччина — це не просто одна із задіяних у військових операціях сторін, а країна — член НАТО. Водночас у тій самій Німеччині не на жарт занепокоєні, що після президентських виборів у США може бути подальша ескалація в Сирії аж до прямого наземного зіткнення Америки та РФ. Це за умови, якщо Путін не зупиниться. Наразі всі очікують завершення американських президентських перегонів. Вони не забезпечать справжнього полегшення, але додадуть конкретики в розстановці міжнародних сил. А поки що Захід ще раз доводить, що вчасними санкції не бувають. Хотілося б, щоб вони знову не стали надміру запізнілими.