Зокрема, нинішнього року представники цієї інституції у складі міжнародної місії під патронатом Александра Квасневського та Маркуса Мекеля брали участь у спостереженні за ходом електоральної кампанії та голосуванням в Україні. Про діяльність цієї фундації та польський досвід впливу аналітичних центрів і неурядових організацій на формування громадянського суспільства Александр Смоляр розповість під час виступу 6 листопада у київській Книгарні «Є» в межах реалізації спільного проекту Польського Інституту в Києві та журналу «Український тиждень».
У.Т.: Які сценарії розвитку відносин між ЄС та Україною, на вашу думку, можливі після парламентських виборів 2012 року? Як повинен поводитися Захід у разі визнання їх фальсифікованими та недійсними?
– Якщо підтвердяться звинувачення в масштабних порушеннях під час виборів, це істотно вплине на відносини між українською владою і Європейським Союзом. В останньому чинитиметься сильний тиск, щоб не допустити підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі й загалом обмежити інтенсивність зв’язків між ЄС та Україною. Це може вкрай несприятливо позначитися на перспективах зближення вашої країни з ЄС. Також можна собі уявити вибіркову стратегію Євросоюзу, спрямовану на обмеження негативних наслідків політики ЄС для українського суспільства, націлену натомість на здійснення відчутного впливу на урядовий клас. Але також певну роль відіграватиме мотивація, щоб не посилювати тих стимулів, які штовхають владу з Києва в обійми Кремля і залишити відкритою європейську перспективу для України.
У. Т.: Ваш колега з Центру східних студій Славомир Матушак стверджує у своєму новому дослідженні, що в Україні за роки незалежності сформувалася «олігархічна демократія», яку українцям буде важко подолати у коротко- і навіть середньостроковій перспективі. Як, на вашу думку, можна розірвати це «зачароване коло» українського політикуму, коли владні відносини визначає великий бізнес?
– Проблеми зрощення механізмів демократичної влади з владою грошей є у найдемократичніших країнах. Наприклад, відомий аналітик Френсіс Фукуяма у своєму журналі «Американський інтерес» торік присвятив цілий номер проблемі олігархізації американської демократії. Але Сполучені Штати все-таки лишаються демократією, де громадська думка, виборці за допомогою механізмів ротації влади та зміни законодавства (приміром, виборчого) можуть обмежити політичний вплив олігархії. Проблеми України набагато глибші. Вони стосуються, по-перше, демократизму самих виборів. Це випливає насамперед із того факту, що деякі провідні лідери опозиційного табору перебувають в ув’язненні, а отже, не можуть брати участь у перегонах. А по-друге, через непрозорий характер процесу волевиявлення, на чому наголошують місії іноземних спостерігачів й проти чого протестують українські громадяни. По-третє, без вільних і плюралістичних ЗМІ не може бути демократії. У сьогоднішньому відкритому світі зберігати диктатуру чи напівдиктатуру, олігархічну чи будь-яку іншу, буде дедалі важче. Громадяни бачать на прикладі інших країн, що так не повинно бути. Будь-які песимістичні прогнози я вважаю безпідставними. Але відновлення повної демократії в Україні може відбутися тільки в результаті тиску на владу з боку громадян, які не погоджуватимуться з позбавленням їх частини прав.
У. Т.: Чи здатні сучасні українські опозиційні сили в нинішніх умовах запропонувати якийсь альтернативний шлях розвитку країни?
– Самі українці здатні краще за мене відповісти на запитання щодо можливостей опозиції. Але від її креативності, від близькості відповідей щоденним турботам громадян, від можливості мобілізувати їх залежатиме вплив опозиції на політичну дійсність у вашій країні.
У. Т.: Яку роль повинні відігравати аналітичні центри (think tank) та експертні середовища у формуванні громадянського суспільства, зокрема базуючись на польському досвіді?
– У країнах із більш розвиненою демократією є багато таких установ. Вони сприяють формулюванню нових концепцій, відповідей на численні проблеми економічного, суспільного та політичного життя. Таким чином, збагачуючи банк ідей, які циркулюють у суспільстві, впливають на ідеї та дії політичних партій і громадських організацій. У Польщі спостерігається прогрес у розвитку цих установ, але він ще занадто повільний, як на потреби країни зі швидкими темпами розвитку й величезними потребами.
У.Т.: Які основні механізми впливу аналітичних центрів на громадськість? Чи достатньо лише підготувати аналітичний звіт і зробити його презентацію?
– Так звані think tank у країнах із розвиненою демократією рідко обмежуються вивченням громадської думки. Їхня головна функція полягає в підготовці аналітичних досліджень, які показують дійсний стан справ у різних ключових галузях. На цій основі пропонують вирішення наявних проблем чи вибір стратегії розвитку. Зазвичай у різних аналітичних центрів відмінні концепції – вони часто організаційно чи ідейно пов’язані з політичним партіями, чим зумовлені й різні рішення. Конфронтація між ними є елементом здорового демократичного життя.
У. Т.: Чому в країнах із низьким рівнем демократії аналітичні центри переважно працюють за принципом проїдання коштів грантодавців та окозамилювання, не даючи якоїсь помітної користі суспільству? Які необхідні умови для того, щоб вони перетворилися на рушій демократичних змін?
– Центри дослідження громадської думки повинні мати гарантії незалежності, щоб результати їхніх досліджень не служили насправді маніпуляції суспільством. Незалежність таких осередків сприяє розвитку самосвідомості громадської думки, а отже, і її свідомішій самоорганізації та політичній активності.
У.Т.: Якою має бути функція держави для посилення ефективності роботи аналітичних центрів і громадських організацій та їхнього впливу на суспільство? Як ця система, зокрема, працює в Польщі?
– У демократичних державах, де еліти здатні мислити в довгостроковій перспективі, створюються умови для розвитку громадянського суспільства. Наприклад, через податкову систему. У Польщі можна перераховувати 1% податків на користь будь-якої неурядової організації. Держава також захищає від будь-якого тиску на організації, які здійснюють контроль за різними інститутами громадського життя.
У.Т.: Чи можна сказати, що в сучасних умовах у Польщі є окрема «влада експертних середовищ», яка визначає громадську думку в країні?
– На жаль, сьогодні ще немає підстав говорити про таку владу. Експертне середовище все ж здатне відігравати істотну роль у підготовці проектів реформ, якими може скористатися держава. Вони спроможні формувати громадську думку, привертати увагу до різних патологічних явищ, приміром корупції, і пропонувати проекти законів, які б цьому запобігали. А загалом можуть впливати на підвищення рівня поінформованості та публічних дебатів, збагачуючи цим демократичне життя.