Гральний бізнес в Україні заборонили ще у 2009 році. Втім, випробувати свою вдачу можна й сьогодні – були б гроші та бажання їх програти. Адже нелегальні гральні автомати досі працюють ледь не на кожному кроці навіть у столиці.
Свою справу вони завжди починають саме з інформування правоохоронців про бурхливу діяльність того чи іншого поміченого ними нелегального закладу.
Реагують правоохоронці рідко. Боротись з гральним бізнесом доводиться самотужки…
Читайте також: Під Києвом вчинили самосуд над гральним закладом
Перші візити до гральних закладів, розповідають борці з азартними іграми, були майже марними. Активісти й журналісти лише фіксували роботу нелегального салону та викликали для неминучого вже складання протоколу правоохоронців – тих самих, котрі роками заплющували очі на цю точку. Однак українська міліція й надалі поводилася звично. «У присутності журналістів працівники МВС частину коштів з відкритих автоматів клали собі в кишеню, – кажуть свідки. – Не здійснювали опису належно… А зали гральних автоматів вже за кілька днів поновлювали свою діяльність».
Справу вирішили робити «гучнішою» – трощити гральні автомати, щоби ті принаймні були виведені з ладу. Тактика виявилась доволі дієвою. Сьогодні, як кажуть противники грального бізнесу, деякі колишні салони, зокрема ті, що розміщувались у МАФах, просто зрівняли з землею. Інші приміщення перепрофілювали – там продають, наприклад, канцелярські вироби.
Щоправда, ламати заборонені законом автомати виявилось не так уже й безпечно. Приміром, за пошкодження «машин» у салоні ТОВ «Євролот», що на проспекті Перемоги, 89 (вартість майна оцінили майже у 200 тис. грн) проти активістів порушили кримінальну справу. Адже автомати ці були нібито легальними – не гральними автоматами, а «лотоматами», на яких громадяни можуть грати у миттєву лотерею. Однак згодом справу призупинили. Небайдужі переконані: представникам бізнесу та їхньому дахові вкрай невигідно привертати зайву увагу громадськості до різниці між забороненими автоматами та «легальними». Адже відмінностей між ним майже немає. Гучна ж кримінальна справа неодмінно призвела б до численних експертиз, різних трактувань результатів тощо.
Однак відкритою лишається інша кримінальна справа. Стосується вона того самого салону «лотоматів» на проспекті Перемоги. А ще – однієї людини. Громадського діяча й активіста Олеся Вахнія, якого звинувачують за ч. 2 ст. 186 КК України. Це – грабіж, скоєний за попередньою змовою групою осіб. Подібні дії караються позбавленням волі терміном від 4 до 6 років.
Під приводом протесту
Прокурор, що висуває звинувачення активісту, Валентин Брянцев. Багато років тому саме він судив учасників кампанії протестів «Україна без Кучми».
«Свого часу посадив 16 невинних хлопців, – розповідає свідок тих подій. – П’ятеро з них вже пішли з життя».
Брянцев тим часом зачитує обвинувальний акт. 16 травня 2012 року, пояснює він, обвинувачений у грабунку Олесь Вахній «під приводом проведення акції протесту зустрівся з невстановленими слідством особами».
Потім «невстановлені слідством особи», ймовірно, активісти та численні журналісти, як і планували, пограбували лотерейний клуб. Адже відбулося пограбування, засвідчує Брянцев, «за попередньою змовою групою осіб».
Як докази він пропонує використати свідчення потерпілих та свідків.
«Обставин, що пом'якшують покарання, не виявлено», – констатує прокурор.
На «місці подій»
Інцидент, із яким пов'язані обидві кримінальні справи проти активістів, стався 16 травня 2012 року. Того дня, коли відбулося чергове показове закриття якогось грального салону, обвинувачений Олесь Вахній не був його організатором. Він мав лише зібрати журналістів. Більше того, Вахній навіть не заходив до приміщення грального закладу. Його немає на відео. У залі відсутні відбитки його пальців та взуття.
Наступного після інциденту дня, 17 травня, правоохоронці з'явились у помешканні активіста вже о 7-й ранку. Без жодних санкцій, розповідає Олесь Вахній, міліціонери у цивільному почали порпатись у його особистих речах. При цьому вони безперервно консультувались із кимось телефоном. «Зараз приїдуть для «шмону», – почув активіст уривок телефонної розмови. Хоча «шмон» і так уже було розпочато.
Близько 8-ї ранку «гостей» справді побільшало. До активіста завітали ще троє, вже у формі працівників МВС.
Читайте також: У Києві ліквідували гральний заклад, який «не помічала» міліція
У матеріалах кримінальної справи дії правоохоронців, під час яких у чоловіка вилучили чимало особистих речей, фігурують як «огляд місця подій». Які саме «події» відбувались безпосередньо у нього вдома, Олесь Вахній не розуміє досі. Проте переконаний в іншому: аж ніяк не всі вилучені під час так званого огляду речі належать йому. Зокрема, за словами активіста, йому підкинули чужий мобільний телефон, газовий балончик та бойові набої. Останні, щоправда, з матеріалів справи загадково зникли після того, як активіст звернувся з листом до міністра МВС. Лист, у якому наявна інформація про підкинуті речі, він вимагає долучити до матеріалів кримінальної справи.
Як поняті були запрошені сусідки, жінки літнього віку. «Їм дали – вони поставили підписи. Не розуміли, що відбувається, хрестили мене». Підписані жінками папери й справді викликають чимало сумнівів, зокрема, чи могла жінка 1931 року народження підтвердити IMEI мобільних телефонів. Самому обвинуваченому поставити підпис у протоколі не дали. Є в цьому документі й зафарбовані прізвища, й очевидні виправлення, наприклад, щодо того, скільки телефонів знайшли у помешканні. До того ж «огляд місця подій» чомусь датований не 17 травня, а днем раніше, 16 травня.
Близько 8:40 міліціонери «огляд» завершили. Олесь Вахній побачив, як у пакет складають його речі, одяг і взуття, кілька телефонів. «Там були непрацюючі телефони, що просто лежали вдома, старі, – каже активіст. – А ще телефон, який мені не належить. На столі лежали кілька набоїв». На зауваження щодо чужого телефона та набоїв правоохоронці не відреагували.
Олеся Вахнія посадили в авто й намагались кудись відвезти. Він так і не дізнався куди, адже дорогою він вистрибнув з автівки й утік. Згодом чоловіка затримали знову й відправили у СІЗО. Відтак відпустили під підписку про невиїзд.
«Щось кричали, стояли репортери»
Потерпілих у справі проти активіста троє.
Це, власне, ТОВ «Євролот» (з каси закладу нібито зникли близько 16 тис. грн, а також корпоративний мобільний телефон) – компанію представляє її власний юрист. Також постраждала касирка салону (в неї зник мобільний телефон, вартість якого жінка оцінила у 2000 грн) та працівник залу того самого салону (200 грн – такою була вартість його телефона). Цікаво, що проти самого ТОВ «Євролот» кримінальні справи були порушені вже двічі. Одна з них, що стосувалась організації азартних ігор, так і не добігла логічного кінця.
Юрист сказати може небагато, мовляв, «підтримує прокурора». Про справу йому відомо «з суду» та «з мережі інтернет».
Касирка ТОВ розповідає більше, адже вона була на місці подій. 16 травня, каже вона, до салону вбігли люди. Вона відразу натиснула на кнопку охорони. Тим часом один із тих, хто вдерся до приміщення, попросив жінку нікому не телефонувати, нічого не чіпати та вийти з окремого приміщення, де була каса закладу. Олеся Вахнія жінка у приміщенні закладу не бачила. Хоча й зауважує: активісти були в масках. Ніяких речей вони в неї не вимагали, не погрожували.
З місця, де вона стояла після виходу з каси, жінка бачила частину зали. Там люди перевертали автомати. «Щось кричали, – згадує потерпіла. – У одного був прапор, не знаю який. Стояли репортери з якихось каналів».
Вже коли «пограбування» під прапорами завершилося, жінка повернулась до каси. «Монітор на підлозі валявся, все було перевернуто», – розповідає вона. Свій телефон у цьому безладі вона знайти не змогла. Чи телефонувала на нього, аби знайти, чомусь не пам'ятає.
На сьогодні втрачений засіб зв'язку жінці повернули правоохоронці. Де вони його знайшли, їй не відомо.
Третій потерпілий до суду прийти не зміг – не відпустили з роботи.
Під прикриттям
Активісти переконані: ігрові зали, як відверто нелегальні, так і формально узаконені, діють під прикриттям МВС. «Євролот» – це кримінальна структура, що прикривається «миттєвими лотереями», – каже Олесь Вахній.
Колись забороні грального бізнесу в Україні передувало самогубство чоловіка, що програв гроші. Але ситуація не змінюється й нині. Наприклад, наприкінці березня 2013 року, у Миколаєві охоронця грального закладу та вагітну касирку зарізав 35-річний будівельник Едвард Геворгян. Чоловік програв 5000 грн у «миттєву лотерею», каже Олесь Вахній – затятий противник грального бізнесу, що продовжує боротись з автоматами.
Через відсутність на засіданні третього потерпілого, засідання завершується. Наприкінці квітня суд збереться знов.