«Рада надала бійцям АТО статус учасника бойових дій», – ще тиждень тому майже одноголосно відзвітували українські ЗМІ. І справді, відтепер, згідно із законом (точніше зі змінами до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), який підтримали 234 народні депутати, «військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції», є учасниками бойових дій.
Але як завжди є одне «але». «Перелік осіб, що є учасниками бойових дій та брали участь в антитерористичній операції, визначається Кабінетом Міністрів України», – зазначено в документі, що робить згаданих «учасників бойових дій» потенційними.
Як саме вирішуватиме людські долі Кабмін? Питання відкрите. Втім, певні тенденції на низовому рівні АТО яскраво засвідчують: розкидатися статусами держава швидше за все не планує…
У відрядженні
Перший батальйон Нацгвардії – підрозділ, хлопці з якого вже розповідали Тижню про те, що, за документами, вони не воюють під Слов’янськом, а «їдять тушонку» в Павлограді. Чимало його бійців залишали тренувальну базу в бронежилетах першого класу. Добровольці скаржилися, зокрема, на помилки в документах: не тільки у прізвищах, а й навіть у самій назві міністерства, якому вони підконтрольні. Та й на гірші речі. «Тим, хто не служив, у нас не хочуть виписувати військові квитки. А посвідчення Нацгвардії в багатьох – проста картонка. Навіть без фото. Декому й такої не дали», – ще на початку літа засвідчував один із бійців.
Читайте також: Час дорослішати. Україна як об'єкт геополітики
Він і нині у строю, попри всі негаразди. Бо найбільше хлопці із цієї частини (а може, й ті, що потрапили до лав інших формувань) бояться не відсутності певних матеріальних речей чи куль ворога, а одного: що «додому відправлять». Через те, спілкуючись із журналістами, майже завжди просять не називати справжніх імен.
«Зараз ми збираємось… Переїжджаємо», – сміється у слухавку Андрій, якого насправді звуть зовсім інакще. Розповідає: документи тим, у кого їх не було, почали «потроху видавати». Подекуди й зовсім несподівані.
«Мені нещодавно вручили таку собі довідку – папірець, де зазначено, що я перебував «у відрядженні» в зоні антитерористичної операції. Але що я там робив? Хто його знає… Чи дасть вона статус учасника бойових дій? Не думаю. Вона так хитро написана – «відрядження»… Але генерал якийсь приїде, на дупі посидить день – і цей статус дістане».
Насторожене ставлення бійців Нацгвардії до документа такого зразка, що начебто певною мірою і засвідчує їхню участь в АТО, зрозуміти можна. Але можна й списати на загальну недовіру до держави – навіть «нової».
Однак на припущення про маніпуляції зі статусом наштовхують інші інциденти. Це, зокрема, «списування» з рахунку поранень бійців. Про випадки, коли хлопців «штопали» на місці, щоб не везти до лікарні та не фіксувати ушкодження, Тижню розповідали ті ж такі нацгвардійці. Та бувають подібні випадки й у ЗСУ.
«Командир 80-ї бригади Віктор Копачинський, на якого ще кілька місяців тому було подано скарги, умисно знижував бойовий дух солдатів, наказував пораненим писати заяви, нібито вони дістали свої ураження під час навчань», – переказує розповідь бійців Ольга, волонтерка, котра, як і чимало українських дівчат, намагається допомогти війську й постійно підтримує зв’язок із хлопцями на Сході. Каже, розказували вони про Копачинського й інше: наприклад, що чимала кількість гуманітарної допомоги, направленої «з тилу» до 80-ї бригади через нього, так і не дійшла солдатам на передову. Натомість гуманітарку розпродавали…
Читайте також: Трансатлантичне перезавантаження
Хлопці, які спочатку вважали, що таким проблемам зарадить тільки розголос, говорити відверто більше не хочуть. «Бояться, що відправлять додому», – повторює звичну вже сентенцію дівчина.
Війна за квартири
Антон (ім’я співрозмовника змінено) – помічник депутата Верховної Ради. А ще спадковий військовий. Із сумною усмішкою запевняє: говорити про статус учасників бойових дій із представниками сьогоднішньої влади – річ марна. Скажуть, що все буде добре. Похизуються змінами до закону. Сам він упевнений в іншому.
«Учасник бойових дій» – це насамперед що для військовослужбовців? Це черга на квартиру! УДО, частина СБУ, частина, кажуть, ДСО, частина ЗСУ, якщо вони в ній стоять і є учасниками бойових дій, їх там «піднімають».
Він переконаний: більшість тих, хто зараз перебуває на Донбасі, статусу не дістане. Чому? «Бо дорого. Це нові субвенції, нова соціальна допомога. Зміни до законопроекту – банальний популізм. Дуже нездоровий популізм…»
Звідси, зокрема, й випадки з небажанням фіксувати поранення. «Звідки травма? Дістав у ході антитерористичної операції. Отже, ти точно учасник бойових дій. У метро принаймні їздитимеш задарма! А наші держиморди економлять на всьому».
«Але всі старші офіцери, генералітет статус, звісно, вже заробили. Вони зараз у шпиталі ляжуть на тиждень – і стануть знову в черги на квартири. Моєму батькові, наприклад, видали помешкання в Криму. А зараз виділяють, як це називається, «під найом» гроші, тобто бодай на оренду житла. Він у Генеральному штабі. Полковник. Але в чергу не ставлять, утрачену квартиру в АРК не компенсують… А генерали зараз стануть укотре в чергу й отримають їх уже своїм дітям, онукам», – каже Антон.
Тобто помешкання один і той самий військовий посадовець може одержати кілька разів? «Це явище в нас украй поширене», – запевняє співрозмовник Тижня.
…Війна на Сході – для більшості, звісно, не за метри чи якісь пільги. Сьогодні вони найменше турбують тих, хто захищає Україну зі зброєю в руках. А також тих, хто хоче її захищати. Однак цілком природно, що й ті, й ті прагнуть справедливості та людського ставлення керівництва.
А з цим у нас погано.
Хлопці з четвертого батальйону Нацгвардії, які нині перебувають у Івано-Франківську, базувалися на території військової частини. До себе в казарми військові їх не пускали – хіба що дозволили жити в наметах у парку… Їжу та інші необхідні речі привозили небайдужі люди.
Читайте також: Власний інтерес
«Якщо зможете приїхати, подивитися на це, покваптеся, – сумно констатує один із тутешніх офіцерів. – Бо скоро не буде на що. Намети? Нині їх забрали, залишили нам один. Оскільки тепер добровольцям ніде жити, вже фактично нікого немає. У частині нічого не кажуть…»
«Ніби в повітрі висимо, – зітхає. – Людей, які прийшли, – а місяць уже минув – ніхто не ставив на облік. Начебто була така вказівка. Мені здається, вони вже не хочуть, щоб щось формувалося… Саме з добровольців…»
Бояться, що не зуміють контролювати такі загони? Що ті можуть і на Київ піти, як це фактично пообіцяли бійці батальйону «Донбас» на «останній мирній акцїї» проти умовного перемир’я? «Не я це сказав», – сміється офіцер. І швидко сумнішає: «Все зупинилося…»
Офіційно
Деякі з пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них
(ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)
– безкоштовне одержання ліків за рецептами лікарів
– першочергове безкоштовне зубопротезування
– безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування
– 75% – знижка на квартирну плату
– 75% – знижка плати за користування комунальними послугами
– 75% – знижка вартості палива в межах норм, встановлених для продажу населенню (для осіб, що проживають у будинках без центрального опалення)
– безкоштовний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання
– безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою
– щорічне медичне обстеження і диспансеризація
– виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи
– використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік
– переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації
– одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва
– першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом
Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов’язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, – протягом двох років з дня взяття на квартирний облік