Затверджений 30 липня виборчий список має свої переваги. По-перше, було знайдено формулу псевдоблоку, яка дозволила мінімізувати розпорошення протестного електорату. По-друге, список демонструє розуміння необхідності пошуку суспільного компромісу і консолідації. Так, до прохідної частини списку включено керівника Меджлісу Мустафи Джемілєва. Щоправда, інший лідер Меджлісу – Рефат Чубаров лише на 111 позиції. При тому, що йдеться про дуже порядного і професійного політика. По-третє, об’єднана опозиція усунула з своїх лав людей, які не мали стосунку до політики, а складали «особисту квоту» Ю.Тимошенко – Болюра, Шаго, Уляхіна. По-четверте, у списку достатньо невелика кількість людей, яких можна віднести до одіозних. Це правда. Але є й інша правда: об’єднана опозиція так і не визріла до того, щоб оприлюднити проект списку до з’їзду і винести його на всенародне обговорення. Як наслідок, у списку опинилося багато випадкових людей, а частина заслужених опозиціонерів опинилася за бортом майбутнього парламенту.
ПРОФНЕПРИДАТНІ
Коли формуються виборчі списки, то мали б врахувати «політичну профпридатність/непридатність” кандидатів у депутати. Але, видно, що «об’єднані опозиціонери» не завжди просіювали своїх кандидатів за цим критерієм. Так, до прохідної частини виборчого списку включено керівника штабу «За Батьківщину» Василя Деревляного. Нагадаємо, що саме з Деревляним пов’язують ганебний провал БЮТ на позачергових виборах до Тернопільської обласної ради у 2008 році. Тоді керівництво тернопільського БЮТу спочатку ініціювало відповідне рішення парламенту про дострокове припинення повноважень Тернопільської облради, а коли стало зрозуміло, що кампанію БЮТ програє, пробував відмінити позачергові вибори. Як результат, вибори не відмінили і БЮТ не взяв жодного мандата на виборах до Тернопільської облради. До речі, саме з цих виборів до Тернопільської облради починається поразка Тимошенко на Галичині: якщо на парламентських виборах 2007 року за «Батьківщину» проголосувало 51,57% виборців, на президентських виборах 2010 року – 35,67%. У 2010 році на виборах до Тернопільської міської ради «Батьківщина» набрала лише 3,3%. Візьму на себе мм сміливість сказати, що якби не провальна діяльність у базових регіонах БЮТ таких як Деревляний, то Юлія Тимошенко могла б сьогодні сидіти не в СІЗО, а у президентському кріслі.
Читайте також: Повний передвиборчий список об’єднаної опозиції
ЖЕРТВИ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ
Місць у прохідній частині виборчого списку значно менше, аніж бажаючих і тих, хто вважає, що заслужив його. Тому об’єктивно, що зразу ж після з’їзду виникла ціла когорта «ображених». Серед них є ті, чия образа виправдана. Скажімо, можна по-різному оцінювати продуктивність Андрія Шкіля як парламентарія, але невключення його до виборчого списку (у нього 87-е місце) означає, що він може повернутися туди, звідки зайшов в парламент, – в СІЗО. Нагадаємо, що над ним досі висить кримінальна стаття за участь у акції «Україна без Кучми» як одного з керівників УНА-УНСО. Ті, хто йшли з ним по одній статті – Микола Карпюк, Ігор Мазур («Тополя»), Олег Бурячок та інші політв’язні вже давно свої терміни відсиділи, а для Шкіля ця загроза стає дуже реальною.
Якщо Шкіль стоїчно витримав цей іспит і публічно не висловив свого незадоволення партійною несправедливістю, то Сергій Міщенко емоцій не стримував. Він того ж дня «з моральних мотивів» вже заявив про вихід з фракції «БЮТ-Батьківщина» і публічно «пройшовся» по тих, хто формував список. Міщенка можна зрозуміти. Він – один з дуже активних депутатів (є автором десятків законопроектів), не піддався спокусі стати «тушкою», врешті, проявив достатньо відданості лідерові партії Юлії Тимошенко. Принаймні, його заслуги значно більші, аніж, скажімо, в Людмили Денисової (38-е місце у списку).
Неадекватними вкладу в опозиційну і законотворчу діяльність є місця у виборчому списку Олега Білоруса, Сергія Шевчука, Василя Куйбіди та багатьох інших гідних і заслужених людей. Невиправдано на мажоритарні округи відправили (а, фактично, позбавили парламентської перспективи) таких сильних економістів як Сергія Тєрьохіна і Ксенію Ляпіну.
НОВІ ОПОЗИЦІОНЕРИ
У той самий час, коли значна частина партійних активістів зазнала «декласації», чільні місця в об’єднаній опозиції зайняли або скомпрометовані люди, або кандидати з сумнівними заслугами перед опозиційним рухом. Так, одне з найвищих місць у списку Об’єднаної опозиції зайняв Микола Мартиненко, відомий у минулому як спонсор «Нашої України», депутат від Блоку НУ-НС. Делікатність ситуації полягає у тому, що Мартиненко був серед тих, кого у 2005 році Ю.Тимошенко назвала «любим друзем» Президента Ющенка і це було кваліфіковано як дуже тяжкий корупційний гріх. Але його присутність у списку пояснити можна – він керівник фракції НУ-НС у цьому парламенті і саме за його підписом будуть здійснюватися подання на членів ОВК і ДВК від фракції НУ-НС. Потрібний, одним словом, чоловік…
Читайте також: Повний список кандидатів-мажоритарників від об’єднаної опозиції
А от викликає здивування, за які заслуги у список опозиційної «Батьківщини» потрапила «група товаришів», що досі до опозиції мали достатньо віддалений стосунок. Скажімо, за що така честь для Дениса Дзендзерського зайняти 34 позицію у спискуоб’єднаної опозиції? Ну, з батьком Дзендзерського – Віктором Дзендзерським, який іде від «Фронту змін» по мажоритарці у Дніпропетровську більш-менш зрозуміло – він Герой України, доктор технічних наук. Але що у списку робить його син – Денис Дзендзерський, який ще донедавна був у політраді партії «Єдиний центр» і опозиційної активності не проявляв?
Подібна зв’язка «батько і син» і серед кіровоградських кандидатів у депутати. Так, у прохідній частині списку (49-е місце) – кіровоградський олігарх (входить у 200 найбагатших людей України) Олександр Табалов, депутатом-мажоритарником по Кіровограду (99 в.о.) йде його син Андрій. Олександр Табалов – не новачок в політиці. Правда, ця політична діяльність пов’язана з сумнівними як для опозиціонера партіями – Ліберальна партія Щербаня та Партія регіонів. І хоча сьогодні ця зв’язка Табалових назвалася «Фронтом змін», є велика ймовірність, що у парламенті вони будуть першими кандидатами на роль «тушок».
У групі ризику поповнення фракції «тушок» і Сергій Файєрмак, який потрапив до списку по квоті «Фронту змін». Голова ради директорів ТОВ «Індустріальний метисний союз»Файєрмак у часи губернаторства Василя Цушка на Одещині був членом Соціалістичної партії України, пізніше став одним з спонсорів «Фронту змін». Як співвласник «Стальканату», нещодавно він змушений виїхати закордон у зв’язку з «наїздом» правоохоронних органів. Не хочу бути злим пророком, але доля народного депутата України Сергія Файєрмака достатньо прогнозована: податкова чи прокуратура «наїде» на його бізнес (як це було у січні цього року) і того ж дня він перейде у фракцію Партії регіонів.
ОПОЗИЦІЙНИЙ НЕПОТИЗМ
Однозначно мінусом виборчої кампанії Об’єднаної опозиції є включення до прохідної частини списку людей, які не мають жодного відношення ні до політики, ні до опозиції. Так, абсолютно незрозуміло, чому у партійному списку опинилася дружина Юрія Луценка Ірина. По-перше, це людина, яка ледь не стала фігурантом корупційного скандалу, коли у час міністерської діяльності її чоловік спробував залучити її підприємство з однієї кімнати і кількох столів до виконання крупного замовлення з надання послуг мобільного зв’язку для МВС. Пізніше вона відзначилася компліментами на адресу чинного президента Януковича: «Якщо порівнювати Януковича з Ющенком, рідкісним боягузом і зрадником, у Януковича, безумовно, є стрижень». М’яко кажучи, дивна логіка. Для того, щоб дружина Луценка оцінила у людині стрижень, треба цій людині зовсім небагато – посадити її чоловіка.
Інший приклад непотизму – Тетяна Донець. Її основна заслуга в тому, що вона дочка батьків, які раніше були разом з ЮлієюТимошенко у партії «Громада». Відзначився своєю квотою і «Фронт змін». Максим Бурбак і Андрій Пишний – чернівецькі друзі Арсенія Яценюка.