«…Ти уявляєш, вони мене навіть на з’їзд не хотіли викликати! – скаржився Тижню один із нардепів-бютівців, член «Батьківщини» ледь не з часу її заснування. – Подзвонили начальнику обласного штабу, кажуть: цього, цього і цього бери на з’їзд, а мене – не треба, потім скажеш, що просто про мене забув…»
Депутат підкурив чергову цигарку і продовжив: «А ти мене запитуєш, яке в мене місце у списку чи який округ. Тобі і то більше може бути відомо. Звичайно, якби я дуже захотів, то, мабуть, дізнався б, але хай вже буде, як буде…»
Наш співрозмовник виявився не єдиним делегатом з’їзду об’єднаної опозиції, який прибув на захід, не знаючи нічого про свій формат участі у виборах, але з нехорошими передчуттями щодо цього.
Хоча списки кандидатів-мажоритарників і списочників, за інформацією Тижня, переважно були сформовані ще в суботу, доступ до них мало лише найвище керівництво опозиції, яке не бажало розповідати подробиці рядовим соратникам. Хтось, однак, все ж зміг дістати позитивну для себе інформацію. Їх було помітно відразу, за широкими посмішками та піднесеним настроєм, що дуже контрастувало на тлі тривоги і смутку їхніх колег.
Читайте також: Повний передвиборчий список об’єднаної опозиції
Останні збиралися купками і спостерігали, як двір бютівського штабу на Турівській заповнюється делегатами з’їзду і журналістами. Скликаний в екстремальних умовах з’їзд не був схожий на звичайні заходи такого штибу. Передовсім він відбувався просто неба – жодна з будівель штабного офісного комплексу не могла вмістити кількасот нардепів, делегатів, журналістів і гостей заходу. Щось на кшталт мало місце 2004 року, коли на Співочому полі у президенти висувався Віктор Ющенко. Але сьогодні масштаб був, звісно, куди скромніший.
Початок з’їзду затягувався. Як між собою перешіптувалися депутати, в цей час Олександр Турчинов разом із Арсенієм Яценюком вносили до списків останні правки. Зрештою Турчинов із набитою паперами текою пройшов до встановленої прямо на східцях офісу сцени і оголосив про початок заходу.
Присутні мали поспішати – мусили встигти дістатися Верховної Ради ще до початку ранкового засідання, на якому регіонали начебто планували вдруге проголосувати закон про мови. Поспіх був відчутний з перших секунд заходу.
Блискавично були обрані керівні органи з’їзду, Турчинов і Яценюк виголосили промови зі стандартним набором гасел про необхідність повалення режиму Януковича, без обговорення було затверджено передвиборчу програму.
Присутніх усе це цікавило мало, адже всі чекали головного – оприлюднення списків кандидатів. Вочевидь, ведучий з’їзду Турчинов вирішив заздалегідь підстрахуватися і заявив, що всі незгодні з обраними у вкрай вузькому колі кандидатурами апріорі є «провокаторами», хоча неясно, як такі могли б потрапити в число делегатів з’їзду.
Оперативний лідер «Батьківщини» скоромовкою випалив 225 прізвищ кандидатів по мажоритарці. Окремі обурливі вигуки лунали майже весь час, після оголошення, що по 222-му округу в Києві балотуватиметься Дмитро Андрієвський, вони стали сильнішими, а після оприлюднення усього списку невелика частина делегатів взагалі почала скандувати «Ганьба!». Віктор Ющенко і його партія спали на думку вдруге, адже подібні картини в українській політиці доводилось бачити лише на з’їздах «Нашої України».
«То все провокатори, не зважаймо на них, ідемо далі», – намагався тримати марку Турчинов, але було помітно, як він нервується.
Перед тим, як почати оголошувати кандидатів-списочників, що могло б викликати ще більш різку реакцію, Турчинов хвилини дві потягнув час, нарешті зібрався з духом і майже без перерв почав виголошувати імена кандидатів у тому порядку, в якому вони будуть вказані у виборчих списках.
Читайте також: Повний список кандидатів-мажоритарників від об’єднаної опозиції
Якщо перша двадцятка була в цілому прогнозованою і складалася переважно з лідерів партій-учасниць об’єднаної опозиції (Юлію Тимошенко та Юрія Луценка все ж вирішили символічно включити в першу п’ятірку, хоча ЦВК, звісно, відмовить їм у реєстрації), то що далі вниз рухалися номери списку, то більш стривоженими ставали обличчя присутніх нардепів. Коли Турчинов перейшов за дев’яностий номер (а саме стільки, за реальними оцінками, опозиція зможе провести в Раду списочників за оптимістичним сценарієм), окремі чинні нардепи, не почувши свого прізвища, взагалі втратили інтерес до того, що відбувалося, і пішли курити в закуток за головною будівлею штабу.
Тим часом з’їзд оперативно штампував потрібні Турчинову рішення, не надто звертали увагу на незадоволених. Неодноразово були ситуації, коли делегати, не ховаючись, голосували «проти» чи утримувались (теж одна особливість заходу – зазвичай на партійних зборах незгодні з генеральною лінією партійці сидять тишком-нишком), хоча Турчинов на це не зважав. «Немає в нас невизначившихся – ми єдина команда», – поділився Олександр Валентинович своїм розумінням поняття «внутрішньопартійна демократія».
Нарешті делегати вдруге проспівали гімн, і бліц-з’їзд, що тривав лише 55 хвилин, завершився. Нардепи, які отримали місця «за сотню» в більшості своїй кудись непомітно зникли. Молода депутатка Еліна Шишкіна, яка пройшла в Раду завдяки протекторату свого батька, судді Конституційного Суду Віктора Шишкіна, а зараз отримала 152-ге місце в списку, взагалі розплакалась привселюдно.
Експрес-аналіз списків об’єднаної опозиції доводить: більшість потенційно сильних кандидатів-мажоритарників не захотіли ризикувати своїми парламентськими перспективами і спробували пробитися в список. Відтак не менше 80% кандидатів становлять абсолютно невідомі широкому загалу прізвища. Впізнаваних осіб там можна перелічити на пальцях.
Не менш помітно й те, що особи, близькі персонально до Тимошенко, були відсунуті своїми однопартійцями на другі позиції: так, помічник ЮВТ Михайло Лівінський та її соратниця з часів ЄЕСУ Антоніна Болюра дістали місця у дев’ятій десятці – «зоні найвищого ризику». Сергія Власенка, який замкнув двадцятку списку, сюди не варто зараховувати, адже він користується в середовищі опозиціонерів особливим статусом та має прізвисько «Папа».
Читайте також: Опозиція затвердила списки за 55 хвилин, записавши незадоволених у провокатори
Окремі постаті у прохідній частині списку викликають неабиякий подив. Приміром, «жирне» 55-те місце отримала Тетяна Донець – світська левиця та колишня подруга відомого регіонала Василя Горбаля (щоправда, це можна пояснити тим, що її мати – кума Павла Лазаренка, та екс-нардеп від його партії «Громада»). А 57-ме місце несподівано отримав Віталій Данілов – президент футбольної Прем’єр-ліги, якого ввжають близьким до Ріната Ахметова.
Натомість умовна «група Кожем’якіна» на з’їзді зазнала повного розгрому. Близький до нього Олександр Стешенко опинився на завідомо непрохідному 154-му місці, інший його соратник, Сергій Міщенко – на 142-му, ще один нардеп, якого вважають близьким до «Генерала» – Андрій Шкіль, посів дуже ризиковане 87-ме місце. Зрештою і сам Кожемякін зі своїм найближчим соратником Романом Забзалюком теж виявилися не на перших ролях – 13-те і 31-ше місця відповідно.
Не знайшлося затишного місця у списку і для тих нардепів, які сумлінно проходили всі суди над Тимошенко, ночуючи в наметовому містечку та б’ючись із «Беркутом» і «Грифоном», наприклад, для Олекснадра Сочки чи Ігоря Єреська (108-ме і 157-ме місця у списку). Те саме стосується і давніх соратників Тимошенко Олега Білоруса та Михайла Волинця – 122-ге та 85-те місця.
Вочевидь, це стало прямим наслідком об’єднання опозиції – кожна нова партія, приєднуючись до тандему «Батьківщини» та «Фронту змін», вимагала для себе певної квоти у списках, відсуваючи старих партійців на другі ролі.
Чи залишатимуть лави опозиції невдоволені, щоби самостійно піти на вибори, або ж, що не менш небезпечно, чи з’являться їхні розповіді про скелети у шафах об’єднаної опозиції, стане зрозуміло вже найближчими днями. Перші ластівки вже є – протягом двох годин після завершення з’їзду з фракції БЮТ-Б вийшли Сергій Міщенко та Вадим Коротюк – і численість біло-сердечних в Раді вперше у цьому скликанні стала менше від психологічної межі у сто осіб.