Українські майстри та аматори графіті й стрит-арту натхненно беруться перетворювати сірі спальні масиви на картинні галереї. Однак вуличне мистецтво має рахуватись із законодавством, адже кожен несанкціонований напис чи малюнок на стіні може означати для художника знайомство з міліцією та штраф.
АМСТЕРДАМІЗАЦІЯ
Облущені стіни під’їздів, вибиті вікна, занедбані подвір’я з поламаними парканами та гойдалками – звичне явище для жителя українського міста. Столичні активістки Ірина Бондаренко та Олеся Архипчук вирішили не чекати, доки у ЖЕКів з’являться кошти на ремонт, й ініціювали акцію «Зробімо Амстердам у київському дворі». Згуртувавши однодумців через Facebook, дівчата обрали проблемне подвір’я на столичному масиві Нивки. Разом із мешканцями будинку попрямували до ЖЕКу, де дістали усний дозвіл на роботу. «Ми показали на картинці, який має бути вигляд, розповіли, що залучатимемо волонтерів. Нам відповіли, що допоможуть, дали дві машини землі, ще одну – щебеню, четверту – піску, а також чотири відра фарби», – розповідає Бондаренко. Волонтери теж принесли необхідні матеріали, упродовж місяця вечорами фарбували під’їзди, паркани, висаджували квіти, встановили велопаркінг. Лише однією адресою в столиці активісти обіцяють не обмежуватись. «Маємо вже замовлення від інших дворів і навіть бібліотек, які хочуть набути нового вигляду. Тому проведемо рейтинг, визначимо, хто буде наступним, і обов’язково зробимо», – пояснює Ірина Бондаренко.
Перетворення під’їзду в одній із багатоповерхівок київського масиву Троєщина почалося з того, що його мешканка Тетяна Піка зважилась оновити власну квартиру. Яскравими фарбами та масивним ліпленням жінка прикрасила своє житло, а незабаром узялася за сходовий майданчик. Стіни, двері, стеля, підлога, спільний балкон і сміттєпровід тепер укриті малюнками, орнаментами, оздоблені скульптурами. Ліпила з гіпсу та цементу. Матеріалу знадобилося кілька тонн. Утім, витвори Тетяни до смаку не всім мешканцям будинку. Іноді красу під’їзду псують, і художниці доводиться все відновлювати. Але вона запевняє, що це її не зупинить у прагненні до прекрасного.
А за ініціативою громадянської служби «Свідомо» 10 художників-початківців цілий рік виставляли свої роботи в київських під’їздах від Троєщини до Святошина. Незабаром кияни визначать переможця або переможницю проекту, який (яка) дістане змогу організувати персональну виставку в київській галереї.
Читайте також Стрит-арт: спочатку була вулиця
ПОДАРУНОК МІСТУ
Масштабніший і триваліший столичний стрит-арт-проект Kiev Fashion Park теж успішно реалізовують: знаходяться і митці з купою оригінальних ідей, і меценати, готові підтримати фінансово, і міська влада дає всі потрібні дозволи. Першим місцем утілення ідей стала столична Пейзажна алея, де у травні 2011-го встановили 17 мистецьких об’єктів. А згодом у парку імені Тараса Шевченка з’явилась іронічна скульптура під назвою «Бабця класична». На літо 2012 року заплановано оновлення Володимирської гірки та Русанівської набережної. Допомагаючи в благоустрої міських парків, проект не лише сприяє розвитку сучасного мистецтва в Україні, а й стимулює соціальну відповідальність бізнесу: його реалізують коштом меценатів.
Усі об’єкти, зроблені в межах цього починання, передають місту. Наразі всі твори мистецтва на Пейзажній алеї проходять цю юридичну процедуру. Очільники проекту сподіваються, що найближчим часом вирішиться й питання статусу Пейзажки: міська влада начебто пообіцяла визнати її парковою зоною.
А ось організаторам і учасникам торішнього харківського фестивалю стрит-арту та графіті StreetArtFest було не так легко порозумітися з міською владою. «Ми за три місяці подавали заявку директорові міського департаменту культури. Вона мала це узгодити з мером. Та мало не в останній момент нам сказали, що відповіді не буде», – згадує координаторка проекту Ярослава Бондарчук. Довелося в екстреному режимі домовлятися на місцях із головами районів. Оскільки назустріч ішли не всі, купа ідей так і лишились нереалізованими. Окрім того, готуючись до Євро-2012, влада Харкова створила паспорти центральних вулиць, у яких визначено єдино можливий колір кожного будинку. «В нас були зустрічі з міліціонерами, але ми показували погодження, і наші художники, на щастя, жодного разу не опинилися в міліції», – каже координаторка.
Художник і творчий куратор фестивалю Роман Мінін разом із колегою Гамлетом Зіньковським розмалювали чи не найбільше стін харківських будинків. Особливо мешканці та гості міста полюбили креативні зображення російського поета Пушкіна на однойменній вулиці. Мінін каже, що жодних дозволів на ті малюнки не діставав, бо це надто довго й безрезультатно. «Я це зробив нелегально, а потім Кернес стояв на тлі цих стін і казав, що вони вкладають гроші й прикрашають місто», – каже художник. Митця обурює необхідність в обов’язковому порядку пред’являти ескізи міській владі: «Показуєш цілу пачку – тобі кажуть, мовляв, класно, дякуємо. А потім виходить, що ми виконали роботу, виміряли все, підрахували, а вони відправляють своїх людей із балончиками малювати там якісь квіти».
Читайте також Вуличні художники: великі штрафи за малювання графіті нікого не зупинять ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ВУЛИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Бажаєте зробити свій двір яскравішим за допомогою балончика з фарбою? Для легалізації стрит-арту спочатку необхідно буде повідомити ЖЕКові адресу об’єкта, на якому плануєте малювати, й додати підписи мешканців будинку, що підтверджували б їхню згоду. Потім дозвіл вам мають вручити Художня рада міста й Головне управління контролю за благоустроєм. На те, щоб відремонтувати будівлю, необхідна купа грошей і часу, на нанесення яскравого графіті коштів знадобиться куди менше, чого не скажеш про час. Виходить, що ідея, яка слугує місту, поєднує і благоустрій, і ремонт, і соціальну складову, натикається на бюрократичні процедури.
Керівник харківської творчої групи Quagoctober Андрій Пальваль уже сім років займається розписом стін та графіті-оформленням. Працює офіційно й на комерційних засадах. Дозволи на роботу дістає без проблем, утім, тривати переговори можуть від кількох тижнів до півроку. За словами художника, наших грошових стягнень не порівняти з європейськими, які сягають кількох десятків тисяч євро. «Великі штрафи (що їх планують запровадити в Україні. – Ред.) мотивуватимуть задуматись, малювати чи не малювати нелегально», – зазначає митець.
За 10 років досвіду розписування мурів киянин Ярослав також вийшов на законний рівень і тепер робить рекламні зображення для відомих брендів. Утім, ані справжнього імені, ані назви творчої групи оприлюднювати не хоче. Мабуть, тому що досі пам’ятає, як на початку кар’єри його не раз штрафували й навіть намагалися заарештувати. «Якщо взяти за приклад інші країни Європи, то, зрозуміло, завжди знайдуться ті, хто порушуватиме закон. Але потрібно зробити все так, щоб людям хотілося творити, а не бігати від міліції і малювати ночами», – переконаний він. Графітяр каже, що хоче самореалізації, як і будь-який звичайний художник.
Українську стрит-арт-групу Interesni Kazky легше зустріти на фестивалях у Європі, США чи Південній Америці, ніж у рідному Києві. Хоча свого часу і її представники співпрацювали зі столичною владою. Художники проходили всі дозвільні етапи для того, щоб «утілювати своє мистецтво в межах закону». «У лютому 2011-го ми задумалися над тим, як привести до ладу старі фасади. Вирішили поспілкуватися з художниками, почути їхнє бачення. Таким чином напрацювали перелік об’єктів, на які можуть бути отримані дозволи», – розповідає начальник Головного управління контролю за благоустроєм КМДА Сергій Садовой. Після цього графітярі отримали змогу перевтілити непривабливий будинок біля Індустріального мосту. «Ця будівля тепер має новий фасад. Причому міському бюджетові це не коштувало ані копійки, адже роботи художників профінансував меценат. Потім вони легально розмальовували навіть підстанції Київенерго», – зазначає очільник управління.
Для порівняння: за кордоном Interesni Kazky не мають справи з дозвільною системою. Отримали запрошення – приїхали й намалювали. В Києві у них часто виникали проблеми зі спонсорськими проектами. Поки будуть готові усі дозволи, для замовника проект може стати неактуальним.
КОНТРОЛЬ НАТХНЕННЯ
На думку координаторки проекту StreetArtFest, Україні потрібна загальна стратегія з містобудування, у якій слід прописати й вуличне мистецтво. «Стрит-арт має бути системним, відображати місто і його мешканців. Це своєрідний брендинг міста. Випадкові малюнки або проплачений стрит-арт не досягає цілей естетичних і соціальних», – вважає пані Бондарчук.
Графітяр Ярослав каже, що має безліч ідей, завдяки яким можна зробити Київ і всю Україну більш європейськими, а похмурі квартали яскравішими. Проте для реалізації таких проектів потрібно проводити фестивалі стрит-арту й графіті, надавати легальні дозволи художникам, які вже чогось досягли в цій царині. Адже нині багато українських майстрів більше малюють за кордоном, куди їх запрошують. Там уже звикли, що зображення на стінах – це не вандалізм, а мистецтво, яке має свої правила.
Читайте також: Лабіринти прекрасного