На жаль, із природністю у мажорів не склалося, тож найбільш ходовими варіантами п'ятихвилинної та найчастіше не такої вже й бажаної слави є: фігурування у журналістських розслідуваннях з приводу різних оборудок, скандальна слава після гучних аварій і бійок та найневинніше, тобто активне світське життя і потрапляння у різноманітні розважальні переліки «найбажаніших женихів України». Списки ці, до речі, можуть радше викликати співчуття, ніж якесь бажання, тому що перебувають у прямій пропорційності до бабла, причому навіть не наречених, а їхніх батьків.
Хоча загалом жити дітям особливо талановитих батьків не так сумно, як може здатися на перший погляд. За бажання вони можуть стати будь-ким, навіть генералами у 29 років, як це зробив Ігор Калєтнік. Про його корумпованість складають легенди, втім, це не завадило йому стати заслуженим юристом України, директором Департаменту боротьби з митними правопорушеннями, директором Департаменту організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, суддею, народним депутатом і зрештою очолити Державну митну службу України.
Ігор Калєтник. Генерал – це не звання, генерал – це щастя
Коли бачиш перед очима такий перелік, важко повірити, що мова йде про одну людину, причому все це досягнуто протягом доволі короткого часу, але такою вже є жорстока реальність українського кар'єрного зростання. Що меншими є принциповість і порядність, то швидшим просування службовими сходами.
Прикметно, що за всього свого цинізму в дерибані нечесно зароблених можливостей і бабла ці «голубі злодюжки» вперто декларують кришталеву чесність. Зокрема, Олександр Янукович намагається довести, що всього домігся сам, окрім того, ще задовго до того, як його тато став президентом. Таке враження, що прем'єрство батька зовсім не надає бонусів для розвитку бізнесу в такій країні, як наша.
Олександр Янукович. Богатир self made
Причому одразу помітно, що Олександр дуже полюбляє казки. Спочатку він протиставляє себе Іллі Муромцю, мовляв, він-то на печі не лежав, а потім ще розповідає байки про надуспішну діяльність банку, який очолює, і про те, що виключно самотужки 2011 року збільшив прибуток банку у 18 разів порівняно з 2010-м. Можливо, молодшому Януковичу варто за прикладом батька спробувати себе ще й у літературі? Як ми мали нагоду побачити з гонорарів президента, справа вигідна, а талант вигадника у Олександра, безумовно, є.
Хоча не завжди імена батьків сприяють просуванню кар’єрною драбиною, часом гучність імені викликає додаткову цікавість з боку журналістів і це може завершитися розвінчуванням міфу. Після того як байка про дипломатичну кар'єру Олексія Азарова розсипалася як картковий будиночок, він почав розповідати про те, що гучне ім'я – це додаткова відповідальність, забуваючи, що річ аж ніяк не в імені, а у відкритості дій.
Олексій Азаров. Невидимий дипломат
Та все ж, попри чинник відповідальності, яке накладає на них батьківське ім'я, дехто із синків навіть змінює своє прізвище у дорослому віці, щоб повністю відчути всі недоліки привілею гучного імені. Яскравим прикладом є Микола, в «дівоцтві» Коровіцин, тепер його можна легко впізнати за прізвищем Герман. Все-таки ім'я – це найкраща путівка в майбутнє!
Микола Герман. Просто мажор, чиновник і помічник депутата-українофоба Юрія Болдирєва
Це, зокрема, підтверджує й Олексій Порошенко, вже другий Олексій у цій династії. І, як його батько та дід, він вже досяг нічогеньких успіхів – за півтора року зробив неабияку кар'єру при Генконсульстві в Шанхаї, куди приїхав на посаду заступника керівника торговельно-економічної місії, трохи більше ніж за півроку він став в.о. заступника керівника торговельно-економічної місії Генконсульства, а ще за місяць –віце-консулом відділу з економічних питань того ж таки Генконсульства. Такий успіх неважко пояснити тим, що тато його свого часу був міністром закордонних справ. Наразі про кар'єру Олексія нічого не відомо, однак якщо спиратися на попередній досвід цього сімейства, то, цілком імовірно, можливо незабаром хлопець раптом вигулькне у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України.
Олексій Порошенко. Син і дипломат
Та все ж лобіювання батьками дитячих і не дуже інтересів не головне! Натомість важливіше, що. дориваючись до влади свіжоспечені державні і навколодержавні мужі творять добро. Син Анатолія Толстоухова очолив зоопарк, і звірі там здихають зі стаханівськими темпами. Син міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка з такими самими темпами працює над тим, щоб жива природа вимирала не лише в зоопарку. Промислові викиди заводу «МДФ» (http://tyzhden.ua/News/45247), який очолює Роман Присяжнюк, загрожували забрудненням басейну Дніпра і могли дійти до Києва. Але це нестрашно, нас всіх вилікує і врятує сім'я Богатирьової, позаяк лише у нас можна, щоб міністерство закуповувало вакцини у фірми, що належить синові міністра. Нас всіх вилікують, байдуже, хочемо ми того чи ні.
Олексій Толстоухов. Директор зоопарку. Посада негламурна і скандальна
Нове покоління політичної еліти вражає своїми талантами. Завдяки їхній діяльності Єврокомісія припиняє надавати фіндопомогу Україні у понад €160 млн на рік, тому що замість використання коштів на програми енергозбереження, кошти витрачаються на розвиток виробників сонячної енергії, однією з таких компаній керує Богдан Клюєв. І в той час, коли «лузерам» перекриють доступ до європейських фінансів, сім'я Єфремових, наприклад, не гребує державними коштами, переганяючи через компанію Єфремова-молодшого, ТОВ «ДС-8» сотні тисяч виділених на закупівлю устаткування для державних вугледобувних підприємств.
Богдан Клюєв. Продовжувач впливового роду і помічник тата в альтерантивній енергетиці
Син депутата Василя Шпака теж намагається заробити на хліб з ікрою з устаткування, але виходить не дуже. Микола Шпак очолює і без того скандально відому держкомпанію «Украгролізинг». Ще до його приходу компанія отримувала величезні кошти з держбюджету та ніяк не могла дати ладу своїм функціям – закупівлі сільськогосподарської техніки. Микола ж прийшов і одразу продемонстрував усю свою некомпетентність, запропонувавши закуповувати не вітчизняне, а японське і канадське обладнання. Все було б гаразд, але ж це порушує один із принципів діяльності Украгролізингу, адже взагалі метою створення підприємства було стимулювати українських виробників сільгосптехніки. І от приходить нове керівництво, демонструє власну тупість і байдуже, адже і надалі продовжує керувати. Бо ж гени, спадковий талант!
Микола Шпак. Мажор, покликаний піднімати село
Справедливості заради хочеться зауважити, що не завжди стрімка кар'єра нащадка супроводжується гучними скандалами, розслідуваннями і дерибанами. Проте деякі особи намагаються приховати справжні інтереси за, наприклад, благодійністю. Приміром, юний син Володимира Литвина Іван є головою правління благодійного фонду «Майбутнє Полісся». Насправді ж для пана Володимира цей фонд є нічим іншим, як зручним майданчиком для отримання депутатського мандату.
Іван Литвин. Татів помічник із благодійності
Отак просувають на всіх рівнях державної ниви своїх чад українські мужі, прагнучи довести правдивість приказки «яблучко від яблуньки недалеко відкотиться». Хоча в нашій державі ці слова набувають страхітливого звучання. Лише в Україні можна прочитати заголовки на кшталт «Затримано депутата-хабарника сина мера-хабарника». От вона династійність в дії! Мова йде про Ребікових, чинуш не найвищого рангу, але того їх і затримали, що вони дрібні сошки. Недоторканність ще треба заслужити. Або купити, як це роблять синочки, які вбивають людей і продовжують залишатися на свободі як, зокрема, суддя Куп’янського суду з Харківщини Андрій Литвинов, котрий збив двох людей, чи син прокурора одного з районів Дніпропетровська Дмитра Рудя, підозрюваний у наїзді на автомобілі на трьох жінок, чи син голови Украавтодору та члена ПР Сергія Демішкана, визнаний винним за організацію викрадення і вбивство людини, за що отримав умовне покарання.
Знову ж таки, історія доводить істину про яблука, втім, щоразу, коли українські можновладці захочуть виправдати цим прислів'ям карколомні кар'єри своїх дітей, то нехай вже й не забувають про те, що на нього можна поглянути і з іншого боку. Пильніше роздивившись яблуко, можна більше зрозуміти про яблуню. Хоча яблуня у нас уже давно гнила.