Зв’язок зі світом
«Всесвіт» ще 1925 року заснували Василь Блакитний, Микола Хвильовий та Олександр Довженко. «Перші 10 років він існував як ілюстрований журнал, – розповідає шеф-редактор «Всесвіту» Олег Микитенко. – Були у ньому і закордонні матеріали, і українські, і художня література, і публіцистика, і фотоматеріали…»
В період репресій, у 1934 році, журнал був закритий.
У 1958-му, після смерті Сталіна, в нових історичних умовах, почали відновлюватись низка видань. Серед них був і «Всесвіт», у колиски якого цього разу стояли Олесь Гончар, Павло Загребельний, Павло Тичина… Саме тоді «Всесвіт» став виключно журналом іноземної літератури.
«Це було нове народження, – розповідає Олег Микитенко, який працює у журналі з 1958-го. – Відтоді ми подаємо колосальну панораму світової літератури: понад 5000 авторів із більш ніж 100 країн світу у перекладі з 83 мов…»
Протягом останніх 40 років редакція журналу працює у приміщенні на вулиці Грушевського, 34/1, зовсім поруч з метро «Арсенальна». У стінах редакції побували понад 700 гостей з десятків країн світу.
Останні випуски журналу – спеціальні номери. Угорський, китайський, німецький… «Останній – вірменський номер – вийшов місяць тому. Це калейдоскоп сучасної вірменської літератури, – розповідає пан Микитенко. – Є у ньому привітання президента Вірменії та президента України, міністрів».
«Кожен номер «Всесвіту» – це зв’язок України зі світом, – переконаний шеф-редактор. – Це наші літературні взаємозв’язки і культурні контакти».
Краще стало жити
З юридичного боку «Всесвіт» – це товариство з обмеженою відповідальністю – «Видавничий дім «Всесвіт». Головна мета його існування – видання журналу.
«Створення товариства допомагало журналові виживати, – пояснює пан Микитенко. – Адже нам потрібно діставати кошти на видання. Це гроші і на папір, і на друк, і на зарплату працівникам, і комунальні платежі…»
Після перебудови та інфляції у «Всесвіту» контингент читачів значно зменшився. У студентів, вчителів, міської й сільської інтелігенції, бібліотек просто бракувало коштів, зауважує шеф-редактор.
«Коли за тих самих часів постала загроза того, що книграні, бібліотеки і видавництва можуть залишитися без своїх приміщень, «Всесвіт» вирішив приватизувати своє, – розповідає Микитенко. – А як приватизувати?… На обрії з’явилася фінансова організація «Сократ», котра запропонувала викупити приміщення для журналу, а за це – отримати половину. Нам довелося піти на це. У нас вдвічі зменшилась площа. Половину отримав «Сократ».
«Ми стали жити на половині. Одну кімнату велику здавали в оренду, в інших чотирьох – працювали. А півроку тому орендар пішов, тож ми залишилися зовсім без грошей, без орендних коштів. Нам стало зовсім сутужно».
У «Всесвіті» діє жорсткий режим економії на всьому, невеликі зарплати… «Зараз ми їх трохи збільшили. Шеф-редактор та головний редактор отримують по 2000 грн, заступник головного редактора – 1800 грн, – ділиться Олег Микитенко. – Це вже нам краще стало жити. Але грошей все одно немає. Вірменський номер дав якусь копійку, почали вилазити з боргів…»
Але зітхнути з полегшенням редакція журналу не змогла.
Знайоме прізвище
26 квітня до редакції прийшли троє людей. Вони представились як юристи і сказали, що мають доручення від колишніх працівників журналу. «Вони вже тут не працюють, але були і залишаються членами товариства з обмеженою відповідальністю, і володіють 60%, – пояснюють у виданні. – Юристи сказали, що приміщення вже не наше, а продане – наші пенсіонери продали свої частки».
Із колишними працівниками «Всесвіту» ще не зв’язувались. «Ми знаємо, що вони продали частки зі слів «юристів», – каже пан Микитенко. – І ми не маємо підстав у цьому сумніватись».
На запитання, кому були продані частки, «юристи» пом’ялись, а потім зізнались: пану Сергію Клименку, засновнику групи компаній «Траектория».
«Клименко! Нам знайоме це прізвище, – зітхає Олег Микитенко. – У одному приміщенні з нами, через коридор, була редакція журналу «Вітчизна». Вони продали свої частки та права якомусь бізнесмену, а в нього їх перекупив пан Клименко».
Одного дня працівники «Всесвіту» побачили, що у приміщенні «Вітчизни» почався ремонт. Редакцію перенесли спочатку на вулицю Фрунзе, відтак – на Оболонь… «П’ять разів вони змінювали приміщення, – кажуть у «Всесвіті». – І зрештою «Вітчизна» припинила своє існування – вже 2,5 роки вона не виходить. Журнал знищений».
«Тепер до нас приходять люди, начебто юристи, і кажуть, що це приміщення нам вже не належить, воно продане, і за цим стоїть пан Клименко. А за його спиною, мовляв, якісь нардепи. І нам пропонують забиратись: або продавайте свою частку, або без вас обійдуться, будь-що вас тут не буде, – розповідає Олег Микитенко. І наголошує, що 40% досі володіють ті, хто досі працює у «Всесвіті».
Каже, відвідувачі дверей не вибивали і документів не знищували, хоч така інформація і була поширена в мережі. Але чинили тиск на редакційний колектив. «Я трошки перехвалювався, мені навіть швидку викликали, – зізнається 83-річний шеф-редактор. – Це нічого. Але факт психологічного натиску явний»…
Майбутнє «Всесвіту»
Як складеться доля видання – це питання насамперед юридичне. «Я не сказав би, що можуть «відібрати» приміщення. Але встановити контроль над підприємством можуть, – коментує ситуацію з проданою часткою юрист Олександр Славський. – Якщо приміщення належить підприємству, то воно перебуває у розпорядженні ради засновників. Якщо остання підконтрольна одній людині – вона керує всім. Якщо у людини 60%, рада може фактично керувати одноосібно»…
По-друге, це питання уваги громадськості. Чи дозволить вона викинути з приміщення і, можливо, приректи на знищення журнал, заснований Хвильовим та Довженком? Чи зможе влада – та сама, що писала привітання до вірменського випуску – на свій лад повторити те, що до цього вдалося лише Сталіну…
Відповідь на третє запитання не хотілося б ніколи отримати… Половину приміщення, яку «Всесвіту» довелося віддати за приватизацію, «Сократ» перепродав. Тепер там нотаріальна контора. Приміщення, яке належало сусідам літературного журналу – «Вітчизні» – перепродав пан Клименко. Вже півтора року у колишній редакції триває ремонт. Дружина народного депутата від Партії регіонів Володимира Зубика, пані Ірина, відкриє там магазин модного вбрання.
Що у найгіршому випадку може з’явитись на місці редакції «Всесвіту» – магазин мобільних телефонів, салон краси чи бар – наразі невідомо.