18 січня президент Янукович нарешті зробив давно очікуваний крок: позбавив прем’єр-міністра останнього значного впливу у власному ж уряді. Його давній соратник Федір Ярошенко був змушений за «власним бажанням» залишити посаду, на яку відразу ж призначили очільника СБУ Валерія Хорошковського. Кандидатуру останнього як нового міністра фінансів називали ще з літа минулого року. Від часів жорсткого конфлікту з Юлією Тимошенко з приводу (не) розмитнення газу РосУкрЕнерго його пов’язували з ворогом № 1 екс-прем’єрки Дмитром Фірташем. Утім, історія сходження Валерія Хорошковського свідчить про його неабияку гнучкість у стосунках зі своїми патронами та готовність змінювати їх під упливом поточних обставин. Ось і тепер уже не можна однозначно стверджувати, що від цього призначення виграє група Льовочкіна – Фірташа. Поінформовані джерела стверджують, що за останні кілька місяців екс-голова СБУ дуже наблизився до «Сім’ї».
Читайте також: Генеральне призначення
ХАМЕЛЕОН
Стартом політичної кар’єри бізнесмена Хорошковського (який нібито починав справу з того, що переганяв автомобілі з Тольятті, а на зорі трудової кар’єри працював водієм у зоопарку) можна вважати його участь у парламентській виборчій кампанії 1997–1998 років, яка завершилася проходженням до Верховної Ради від провладної Народно-демократичної партії. Майбутній міністр фінансів тоді відточував свої навички в Бюджетному комітеті, супроводжуючи відповідну діяльність голосними іміджевими проектами, серед яких кілька брошур із питань бюджету. Вони виходили за особистим підписом Хорошковського, хоча їхніми реальними авторами називали цілу «Агенцію гуманітарних технологій». А його першим політичним співпроектом була «Команда озимого покоління». На виборах 2002-го політсилу фінансував Віктор Пінчук, зять Леоніда Кучма, через що її називали технічною. Посередні успіхи Хорошковського в політиці на початку 2000-х супроводжувалися його активною бізнес-діяльністю. Він придбав у 2001-му 50% акцій «горілчаного гіганта» «Союз-Віктан», контрольний пакет акцій Укрсоцбанку. Пізніше останній було продано Вікторові Пінчукові – подейкують, що це стало своєрідною компенсацією витрат на провальну кампанію КОПів. Цікаво також, що після реалізації (у 2006-му) Хорошковським своєї частки в «Союз-Віктані» колись одне з найуспішніших українських підприємств (екс-друга у світі горілчана компанія) заявило про… банкрутство.
Після поразки на виборах він устиг попрацювати з усіма ключовими політичними гравцями: Кучмою, Януковичем, Тимошенко, Ющенком і знову Януковичем. У 2002 році кілька місяців обіймав посаду заступника глави Адміністрації президента України. Під час першого прем’єрства Віктора Федоровича був міністром економіки і європейської інтеграції (у відставку подав на початку 2004-го). Після приходу в Секретаріат президента Ющенка «ефективного менеджера» Віктора Балоги й початку протистояння в 2007-му з урядом Януковича зацікавив Банкову як голова спостережної ради телеканалу «Інтер» (теж не менш цікава історія: 2005 року він придбав акції цього каналу в нащадків Ігоря Плужникова, який незадовго перед тим помер). Вочевидь, саме тому наприкінці 2006-го Валерій Хорошковський став першим заступником секретаря РНБО. При прем’єр-міністрові Тимошенко у 2008-му був головою Держмитслужби, якому зараховували як позитив детінізацію імпорту. Після конфлікту з Юлією Володимирівною (відмовився розмитнювати газ РосУкрЕнерго, закачаний у підземні сховища, на користь держави) Ющенко призначив його на посаду заступника голови СБУ.
Читайте також: КУЛЬТ підлабузництва
Тривалий час він вирізнявся унікальним політичним чуттям: пішов з Адміністрації Кучми перед приходом Віктора Медведчука і таким чином не заплямував себе співпрацею з одіозною СДПУ(о), за дев’ять місяців до Помаранчевої революції подав у відставку з першого уряду Януковича, що врятувало його від статусу «ворога революції». Після розпуску парламенту Віктором Ющенком у травні 2007 року знову подав у відставку з посади першого заступника секретаря РНБО, таким чином в умовах тогочасної політичної кризи він засвідчив свою «рівновіддаленість» (уже вкотре!), що, зрештою, вивело його подальшу політичну кар’єру з-під удару.
Нарешті, у 2009 році Хорошковський, як керівник Держмитслужби в уряді Тимошенко, відмовився розмитнювати газ РосУкрЕнерго, співвласником якого був його давній бізнес-партнер Дмитро Фірташ. Це стало підставою його звільнення з посади керівника Митної служби, але вберегло від кримінального переслідування під час правління Януковича (на відміну від тих, хто виконав вказівки Тимошенко щодо розмитнення: Анатолія Макаренка, Ігоря Діденка).
Не менш цікаві світоглядні метаморфози Хорошковського. Політичну кар’єру він розпочав як один із лідерів ліберально орієнтованого політпроекту «Команда озимого покоління». У 2004-му зробив гучну заяву та демонстративно звільнив крісло міністра економіки і європейської інтеграції на знак протесту проти можливого входження України до Єдиного економічного простору з Росією. Тоді у своїх інтерв’ю він чітко артикулював свою позицію, що межею економічного зближення України з РФ та іншими зорієнтованими на неї членами СНД є зона вільної торгівлі. А вже роком пізніше його життя тісно пов’язане з російським бізнесом він стає президентом російської холдингової кампанії «ЄВРАЗ Груп» та головою спостережної ради і власником каналу «Інтер», який ретранслює відверто проросійську позицію. Перебуваючи в кріслі голови СБУ, Валерій Хорошковський провокує низку скандалів, зокрема його звинувачували у використанні посадових повноважень для монополізації інформаційного простору, а також репресивній діяльності СБУ: «шпигуноманія» щодо іноземних громадян, «маски-шоу», переслідування українських істориків, які працювали з архівами радянських спецслужб про українське національне підпілля, видворення чеських дипломатів за дивним збігом обставин після надання Чехією політичного притулку екс-міністрові економіки Богданові Данилишину. Натомість відверті провокації на території України проросійських організацій та антидержавні заяви представників влади Служба безпеки на чолі з Хорошковським дивним чином ігнорувала, через що дехто з опонентів називав його навіть «агентом упливу Кремля».
Читайте також: «Вождь» і його «плем’я»
У «СІМ’Ї» ПОПОВНЕННЯ?
Уже тепер зрозуміло, що Азарову буде не дуже комфортно з новопризначеним міністром фінансів. Відповідно до параграфа 9 Регламенту КМУ, прем’єр не може давати доручення органам, які входять до сфери координації і спрямування міністра, в обхід останнього. Інакше кажучи, будь-яке доручення, приміром, голові ДПАУ Азаров тепер даватиме лише за погодженням із Хорошковським.
Водночас призначення Хорошковського є не так спробою реалізації якоїсь «спецоперації» з усунення нинішнього прем’єра, як підготовкою до того, що буде далі. Складності зняти прем’єра в будь-який момент з огляду на його загальновідому «технічність» не є проблемою для Віктора Януковича. Адже в Миколи Яновича відсутня власна команда; він не володіє системним бізнесом; не має самостійного політичного проекту (хоча б у вигляді партійної парламентської групи); позбавлений медіа-ресурсу; не є знаковою фігурою ані для Заходу, ані для Росії. У цьому контексті те, що Хорошковський зайняв згадану посаду, видається цілком можливим першим кроком до його призначення в.о. або й повноправним прем’єром у разі усунення Азарова, так би мовити, «за нереалізовані реформи».
У будь-якому разі, буде Хорошковський прем’єром чи ні, введення його до уряду завдасть потужного удару не тільки по Азарову, а й по «старих донецьких» групах впливу Ахметова та Клюєва. Водночас в умовах нині чинної редакції Конституції будь-який рівновіддалений від основних ФПГ міністр об’єктивно може бути лише креатурою Банкової (інша річ – керівництва Адміністрації чи безпосередньо «Сім’ї»). Як засвідчили призначення останнього року, коло «сімейних» посад постійно розширюється – це стосується і голови НБУ Сергія Арбузова, і міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. З наближенням виборів можна очікувати тісної координації позицій двох центрів впливу: керівника АП Сергія Льовочкіна (а відтак усієї групи Фірташ – Льовочкін – Бойко) та «Сім’ї». «Охолодження» стосунків, яке передбачали деякі оглядачі, між «Сім’єю» та Фірташем, який на тлі непростих відносин із Кремлем має політичні та бізнесові втрати, схоже, відкладається. Адже перспективи впливу обох груп однаково критично залежні від перспектив самого режиму Януковича, тоді як ФПГ Ахметова та Клюєва можуть шукати й альтернативних способів хеджування політичних ризиків на випадок зміни влади аж до ставки на одну з перспективних опозиційних політсил.
Читайте також: Хто ви, mr. Yanukovych?