Голова українського зовнішньо-політичного відомства зустрівчався з тими самими політиками та очільниками Ради Європи, що й донька колишнього прем”єра. В інтерв”ю Тижню Костянтин Грищенко виклав своє ставлення до проекту звіту та резолюції по Україні, яке буде обговорюватися в сесійній залі 26 січня.
УТ : Пане міністре, Ви спілкувалися сьогодні з новим головою ПАРЄ Жаном-Клодом Міньоном, з генеральним секретарем Турбьорном Ягландом, з новим головою політичного комітету ПАРЄ Крістофером Чопом, з доповідачами моніторингового комітету… Про що йшлося під час цих зустрічей?
– Я поставив собі завдання обговорити дві теми: це стан виконання зобов’язань перед Радою Європи, наші результати, а також питання виборів та підготовки до них. Ми ухвалили закон про вибори за підтримки всіх політичних партій у парламенті, і для нас нині важливо, щоб з боку Ради Європи та інших інституцій, які спеціалізуються в цій сфері, було направлено до України якомога більше спостерігачів. Про це треба подбати заздалегідь. Україні потрібна й інша допомога. Йдеться про суто організаційні поради в організації виборів, різні технічні аспекти. З тим, щоб ми могли активно застосувати міжнародний досвід і в роботі виборчих комісій, і в на рівні політичних партій. Ця тематика була основною в розмовах з керівництвом Ради Європи.
УТ: Ви зовсім не обговорювали внутрішню політичну ситуацію в Україні?
– Обговорювали й внутрішні проблеми також. Я мав можливість відповісти на ті питання, які мені ставили. Питання були різні та не обмежувалися якоюсь однією темою. Зокрема, наших партнерів цікавило ставлення України до необхідності реформувати Раду Європи, було запитання про продовження британським та албанським головуванням тих пріоритетів, які ми спільно напрацювали упродовж головування України в Комітеті Міністрів організації. Ми обговорювали реформування роботи Європейського Суду з прав людини, – дуже актуальне для нас питання. Ми говорили також із доповідачами і сподіваємося, що в звіті, який буде обговорюватися в четвер, буде враховано всі обставини і всі фактори, які сьогодні впливають на політичну, економічну та правову ситуацію в нашій державі. Зрозуміло, що існує чимало сфер, які потребують покращення. І ми з вдячністю сприймаємо поради та рекомендації. Але вони мають враховувати реальні обставини, які ускладнюють реформи.
Читати також: Проект звіту ПАРЄ щодо України(повний текст)
УТ: Ви приїхали до Страсбургу на зворотному шляху з Бразилії та Мексики. Чому?
– Так, я уже тут вкотре, у Страсбурзі. І це не так уже й легко. В один бік 11 годин тільки від Парижа, в інший 11… Лише між Бразилією й Мексикою — 9 годин літака. Нам, безумовно, важливі ці напрямки, але й забувати про вимір демократичного розвитку, центром якого є Страсбург, ми також не можемо. Я приїхав, аби підтримувати той діалог, який для нас є принципово важливим.
УТ: Венеціанська Комісія розчарована, що Україна не врахувала її рекомендації стосовно виборчого закону та не затвердила, зокрема, Єдиного виборчого кодексу, на розробку якого Європейська Комісія витратила в Україні понад 3,5 мільйони євро. Що Ви на це скажете?
– По-перше, Венеціанська Комісія, так само, як і будь-який наш міжнародний партнер, лише дає поради. Рішення залишаються за українською стороною, за українським парламентом. Той факт, що виборчий закон був прийнятий за підтримки основних політичних партій, сам по собі є великим досягненням. Саме політичні сили мусять знайти між собою консенсус. Залишаються елементи, які викликають запитання в кожної з політичних партій, але головне, що є згода. Частину рекомендацій Венеціанської Комісії враховано, решта відноситься до компетенції національних парламентів. До речі, рекомендації Венеціанської Комісії є наслідком узгодження різних думок, і не всі члени цієї комісії з абсолютно усіма рекомендаціями згодні. Так що тут принцип демократії та визначення кінцевого результату саме більшістю, мабуть, є правильним.
УТ: Але, на Вашу думку, чи потрібен Україні Єдиний виборчий кодекс? Про нього йдеться, зокрема, в проекті звіту й резолюції ПАРЄ…
– Єдиний виборчий кодекс існує в дуже обмеженій кількості країн. Тому існує багато причин. Хоч я не стверджую, що є великим фахівцем у справі, але умови проведення місцевих, національних виборів все ж таки можуть відрізнятися. Існують країни, де не просто не існує кодексу — там водночас співіснують різні законодавства. Особливо це видно на прикладі США. Там навіть вибори до Конгресу регулюються в самих штатах і проводяться за різними законами. Головне, що у нас є закон на найближчі вибори. Щодо кодексу — то це питання ефективності та важливості. Можливо, пізніше повернемося і до цієї думки.
УТ: Доповідачки моніторингового комітету вказують у звіті, що в Україні опозиція зазнає політичних переслідувань. Щоб припинити використання судової влади в політичних цілях, проект звіту пропонує прибрати з Кримінально-процесуального кодексу 364 та 365 статті: про зловживання владою та перевищення службових повноважень. У такий спосіб кримінальна відповідальність має бути відокремлена від політичної. Як Ви ставитеся до цього задуму?
– Реформування потребують не окремі статті. Кодекс потрібно переглянути в цілому, щоб привести його до сучасних вимог. Це питання — в компетенції українського парламенту. Стосовно цих статей існують різні думки. Та ж сама організація GRECO (європейська структура з боротьби з корупцією, – Ред.) ніколи не мала до них запитань, бо вважає ці статті важливим елементом до стримування різних корупційних тенденцій в урядових колах. Це питання потрібно глибше вивчити, не прив’язуючи його до конкретної якоїсь справи. Тому ми й кажемо, що усвідомлюємо сьогодні необхідність реформування цілої судової сфери. Але це треба робити комплексно. Про це ми ведемо діалог із доповідачами, з політичними групами. Бо можна щось виправити в одній сфері, але нашкодити в іншій. Ми підтвердили свої зобов’язання, взяті під час приєднання до Ради Європи, виходячи з того, що вони відповідають нашим власним інтересам. А не тому, що це кимось тут прописано. Але вже деталі та параметри, дослухаючись до порад, ми будемо визначати самі.
Читайте також: Євгенія Тимошенко про свій візит до Страсбурга