Кремлю доведеться Південну Осетію примушувати до миру

Світ
6 Жовтня 2011, 17:57

Декларуючи свою незалежність, Південна Осетія фактично лишається регіоном, контрольованим Росією. Крім РФ, Нікарагуа, Венесуели та Науру самопроголошену республіку не визнала жодна країна світу. США та інші держави Заходу вважають її грузинською територією. Очевидно, що найбільшу відповідальність за стабільність у регіоні муситиме нести саме Росія.

Один раз через Південну Осетію Росія вже провела операцію з «примушення до миру» Грузії. Нині ж постає запитання: як швидко Росія буде змушена примушувати до миру вже саму Південну Осетію?

Демократія по-осетинськи

Чинному президенту самопроголошеної республіки Едуарду Кокойти вдалося просидіти два терміни на посаді тому, що він своєчасно зачистив від можливих конкурентів весь політичний простір Південної Осетії. Проте зараз у нього достойний противник. Джамбулат Тедеєв – тренер збірної Росії з вільної боротьби, уродженець Цхінвалі, людина впливова й авторитетна не лише в Південній Осетії, а й у Кремлі. Джамбулата Тедеєва називають близьким товаришем Аркадія Ротенберга, борця дзюдо та заслуженого тренера Росії, що відомий як особистий тренер та сапринг-партнер прем’єр-міністра РФ Владіміра Путіна.

Аж ніяк не маючи бажання випускати з рук владу, президент Кокойти для знешкодження конкурента нині використовує всі можливі засоби. У квітні цього року в Південній Осетії було оголошено про введення паспортів нового типу. Цей трюк додасть кандидату від влади чимало голосів. Офіційно Цхінвалі заявляє, що населення становить 72 тис осіб, проте, за даними осетинської опозиції, насправді у невизнаній республіці після війни проживає не більше 20 тис людей. Проте не треба сумніватися – на виборах проголосують одностайно всі 72 тис. громадян – з мертвими, живими і ненародженими.

У тому самому квітні в ПО було ухвалено закон про «ценз осілості». Відповідно до цього акта кандидат у президенти має проживати в Південній Осетії протягом останніх 10 років і не покидати її більше ніж на три місяці. У такий спосіб в країні кандидатом на таку посаду може стати лише працівник органів влади, або «бюджетник», тобто особа, яка живе на гуманітарну допомогу. В республіці, де роботи немає як такої, єдиним джерелом достатку залишається заробітчанство на території сусідньої Росії.

Не забув чинний президент і про такий винахід, як «третій термін президентства». Але тут сталося нечуване. Навіть в умовах фактичного диктату Кокойти улітку Верховний суд Південної Осетії визнав можливість «третього терміну» неконституційною. Очевидно, невдоволення президентом Кокойти дійшло вже до вищих щаблів влади.

В гарячу фазу протистояння чинного президента з головним опозиціонером перейшло ще у квітні цього року. Саме тоді у Цхінвалі був розігнаний мітинг, на якому люди висловлювали обурення через провал відбудови республіки після Серпневої війни. За тиждень такий самий мітинг з тими самими гаслами відбувся у Владикавказі – вже на російській території. Річ у тім, що, попри бравурні заяви цхінвальського режиму, 70% муніципального і приватного житла після війни ще й досі лежить у руїнах. Збуренням людей користується осетинська опозиція.

30 вересня Центральна виборча комісія Південної Осетії відмовилася реєструвати Джамбулата Тедеєва кандидатом у президенти. Це ледве не закінчилося штурмом опозицією будівлі ЦВК. Наразі прихильники опозиції оточили будинок лідера опозиції у Цхінвалі, а міліція блокувала весь район. Водночас у відставку був відправлений голова парламенту невизнаної республіки, щоби не переймався правами людини та не закликав допустити опозицію до виборів без перешкод.

Президент Кокойти не дарма змушений вдатися до таких рішучих заходів. Ідеться не лише про владу у невизнаній республіці. А і про доступ до грошей Кремля, що надходять до невизнаної республіки у величезній кількості. А крім того, родини Тедеєвих та Кокойти наразі перебувають в стані кровної ворожнечі.

Спонсор проти президента

В часи грузинського президента Шеварнадзе головним джерелом збагачення у Південній Осетії була контрабанда до сусідньої Грузії. У 2004 році новий президент Міхаіл Саакашвілі перекрив кордони Грузії для контрабанди, проте цхінвальські лідери знайшли інше джерело – гроші гуманітарної допомоги, які Південній Осетії почала щиро надавати Москва. Особливо процес освоєння грошей Кремля розвернувся після Серпневої війни, коли гуманітарна допомога з Росії полилася рікою.

Гроші Кремля розкрадалися під корінь. «3200 т цементу доставлено на склади у Південну Осетію. Пішли мої люди на склади. А там порожньо. Питаємося: а де ці 3200 т цементу? Ніхто нічого не знає. Така сама ситуація з іншим вантажем – 18 тис кв. метрів скла», – ремствував колишній голова ради безпеки ПО генерал Беленкович. Цілком зрозуміло, що перспектива збагачення на грошах Кремля вабить чимало охочих.

Джамбулат Тедеєв є найнебезпечнішим з усіх можливих конкурентів президента Кокойти. З братами Тедеєвими – багатими та впливовими бізнесменами, він був пов’язаний ще на початку 1990-х, коли возив до Москви горілку, вироблену в Південній Осетії. Бізнес йшов так вдало, що 1997 року Едуард Кокойти став торговельним представником Південної Осетії в Росії, в ранзі міністра самопроголошеної республіки.

Саме завдяки грошам і впливу братів Тедеєвих у грудні 2001-го Едуард Кокойти став очільником Південної Осетії. Ібрагім Тедеєв, старший із братів, тоді обійняв посаду голови ради безпеки невизнаної республіки. Проте їхнє співіснування протривало недовго. Після пересихання контрабандного струмка та встановлення тісних контактів з Кремлем президент Кокойти видворив братів Тедеєвих з республіки, а в жовтні 2006-го Ібрагім Тедеєв був застрелений в одному з ресторанів Владикавказа. Джамбулат Тедеєв, який вже тоді був тренером збірної Росії, прилюдно заявив, що помститься за брата. На Кавказі такими речами не жартують. Едуард Кокойти чудово розуміє всю небезпеку, в разі, якщо Джамбулат Тедеєв таки опанує всю владу у республіці.

Рука Кремля на роздоріжжі

От саме такий скажений коктейль з родинних стосунків, бізнес-інтересів та банального бандитизму має тепер пити російська влада. Зовнішня політика Кремля завела його в пастку, з якої складно знайти вихід. Президента Кокойти Москва будь-що мусить замінити.

Причина перша – розкрадання грошей Росії. Зрозуміло, що зникнення у невідомому напрямку грошей Кремля відбувається не без згоди з певними можновладцями у самому Кремлі, певна річ, з урахуванням їхніх інтересів. Проте все має свої межі. На сьогодні Росія витратила на Південну Осетію 26 млрд руб., а у невизнаній республіці ще й досі 70% житла перебуває в стані руїни. Порівняно з Грузією, де житлом забезпечені вже навіть біженці-осетини, така «допомога Росії» викликає сміх у всього світу.

Друга причина – позиція, яку зайняв президент Кокойти щодо Москви. Коли за рік після Серпневої війни Кремль зажадав звіту щодо коштів, виділених Південній Осетії, цхінвальський режим заявив про обстріл Цхінвалі з грузинського боку та зажадав повернення Південній Осетії Трусовської ущелини, позаяк, мовляв, там проживає чимало осетинів.

Президент Кокойти явно напрошувався на нову війну, чим і дратував Росію. Після серпня 2008-го ніхто у світі не повірив би, що війну розпочав якийсь Кокойти, – всі шишки посипалися б на Росію. Остання мусила надсилати до Цхінвалі нові й нові гроші, адже в іншому разі їй довелося б або виправдовуватися за нову війну, або каятися за серпень 2008-го.

Складно сказати, навіщо взагалі Росія заходилася опікуватися Південною Осетією? На версію про «примушення до миру» та «захист осетинів – громадян Росії» є версія, згідно з якою Кремль планував знищити Грузію, здійснивши наступ на Тбілісі силами «абхазької та осетинської опозиції», роль яких мала виконати російська 58-ма армія. Але цей план зірвався саме через удар по Цхінвалі та Джаві, який нанесла грузинська армія в серпні 2008 року.

Очевидно одне. В Серпневій війні програли всі, крім Едуарда Кокойти. Кремлю довелося визнати Південну Осетію, крім того, він мусив фактично взяти її на утримання. Росія пересварилася через ПО з половиною світу. Нині РФ може лише мовчки спостерігати за подіями у цій країні та намагатися змінити владу, не втручаючись в регіон особисто. Офіційно Кремль висловив підтримку голові МНС Південної Осетії Анатолію Бібілову, кандидату, висунутому самим президентом Кокойти. Проте Джамбулат Тедеєв може теж розглядатися Кремлем як потенційний президент невизнаної республіки.

Наразі протистояння відбувається в межах закону. Але йдеться про Південну Осетію, регіон, який майже безперервно воює з 1991 року і де в кожному будинку зберігається цілий арсенал зброї. Ситуація явно зайшла у глухий кут.