Цю зустріч Девіда Кемерона – першу, відколи торік він став британським прем’єр-міністром, – давно називали однією з дипломатично найважчих. Тож нещодавній одноденний офіційний візит до Москви справді виявився незручним і непродуктивним, як передбачали песимісти. Не сталося політичного прориву, представники двох держав не уклали ніяких важливих торговельних угод, атмосфера між Кемероном і двома російськими лідерами, президентом Дмітрієм Мєдвєдєвим та прем’єром Владіміром Путіним, залишилася відчутно прохолодною.
Велика Британія – один із найбільших західних інвесторів у Росії, але політичні відносини з Москвою в неї чи не найгірші серед провідних західних країн. Такий парадокс прискорив спробу Кемерона налагодити зв’язки з Кремлем, сильно зіпсовані 2006 року через отруєння російського дисидентаАлєксандра Літвінєнка в Лондоні. Крім участі Тоні Блера в саміті Великої вісімки в Санкт-Петербурзі 2007 року, британські чи російські лідери не навідувалися одні до одних уже понад п’ять років.
Момент, вибраний для візиту тепер, теж виявився не найзручнішим, адже припав на п’яті роковини вбивства Літвінєнка представником російських спецслужб, а ще на початок президентської кампанії в РФ, яка майже повністю паралізувала процес ухвалення рішень у Білокам’яній. Із внутрішніх політичних причин ані Кемерон, ані Мєдвєдєв не змогли піти на чіткі поступки, аби розігріти прохолодні англо-російські відносини. Та й справді, після візиту старший радник Кремля сказав, що «перезапуску» відносин Росії з Великою Британією, як раніше з Америкою, не відбулося. Не вдалося досягти і якогось прориву.
Кемерон вирішив зробити візит максимально коротким і пробув у Москві лише один день. Привізши із собою велику торговельну делегацію, він здебільшого закликав росіян до реформ, які полегшили б роботу британських бізнесменів у Росії, – жорсткої боротьби з глибокою корупцією, збільшення прозорості, запровадження чіткішого законодавства, зменшення кількості довільних рішень і обмеження політичного втручання.
Читайте також: На Росію насувається апартеїд
Хоча Мєдвєдєв і сам закликав до тих самих перетворень у Росії, особливо на червневому міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі, його роздратувало те, що Кемерон озвучив ці перестороги відкрито. На спільній прес-конференції лідер РФ підкреслив, що корупція є і в Британії.
Крім того, його розізлила постійно озвучувана вимога Сполученого Королівства про екстрадицію Андрєя Луґового, якого звинувачують в отруєнні Літвінєнка і який зараз є депутатом Держдуми. Президент Мєдвєдєвпіддав сумніву справедливість британської судової системи після того, як Кемерон заявив, що справу про цей злочин іще не закрито. За зачиненими дверима британці порушили інші проблеми, зокрема свободи слова, прав опозиційних партій і свободи громадських організацій. Однак на публіку про це було сказано мало, адже Кемерон мав намір підтримувати бодай про людське око дружню атмосферу. Він не згадав справи Ходорковского ані перед Путіним, ані перед Мєдвєдєвим, хоча обговорював це та інші питання, пов’язані із захистом прав людини, на зустрічі з Дмітрієм Муратовим, головним редактором опозиційної «Новой газеты».
Однак і Кремлю не вдалося виторгувати в гостей багато поступок. Найбільшою проблемою для Росіїє надзвичайно суворий британський візовий режим, час отримання віз і пов’язані з цим труднощі, а також конкретні обмеження на їх видачу чиновникам РФ. Оскільки в Лондоні проживає понад 15 тис. росіян і тисячі туристів бажають побувати у Британії щороку, для Москви це безперечно великий подразник.
Та хоч би якими прохолодними були політичні відносини між Лондоном і Білокам’яною, економічні зв’язки між ними міцнішають. Британія вже експортує до Росії товарів на £3,5 млрд, що на 50% більше, ніж торік. За першу половину цього року обсяг експорту зріс іще на дві третини. Прем’єр Сполученого Королівства сподівався укласти угоди ще на £215 млн під час цієї зустрічі, хоча остаточних домовленостей у цифрах іще не опубліковано. А оскільки столиця Британії тепер є улюбленим західним містом, де російські компанії входять на IPO, Кемерон заявив, що підтримає вступ РФ до СОТ.
Парадоксально, але в британській делегації був Боб Дадлі, керівник енергетичної компанії British Petroleum, який мусив покинути Росію три роки тому, коли його почали залякувати. BP, якій належить величезна частка на російському енергетичному ринку, нещодавно не вдалося укласти угоду про спільну з «Роснефтью» розвідку нафтових родовищ в Арктиці через блокування її олігархами з ТНК, яка є партнером BP.
Це, очевидно, роздратувало Путіна, і 31 серпня відбувся рейд правоохоронців на московський офіс BP у зв’язку із судовим позовом від міноритарних акціонерів TNK-BP. Британія розцінила це як типовий випадок відкритого політичного втручання, яке є перешкодою для її інвестицій у Росію, і Кемерон не пропустив нагоди нагадати про нього. Через два дні після його від’їзду з Москви росіяни відступили: BP виграла апеляцію проти судової постанови, яка дозволила рейд. Представники суду заявили, що такі дії мають бути припинені.
Метою візиту Кемерона було також бажання поліпшити міжнародні та багатосторонні відносини між Британією і Росією. В цій сфері між двома країнами теж нещодавно виникали гострі суперечки, зокрема щодо Лівії, Сирії та санкцій проти Ірану. Велика Британія приязно ставиться до можливості тіснішої співпраці з Росією в миротворчому процесі на Близькому Сході, в обмеженні розповсюдження ядерної зброї та зброї масового знищення, питаннях змін клімату, а також боротьби з міжнародними злочинними угрупованнями через Раду Безпеки ООН.
У цих питаннях, схоже, сторонам вдалося досягти певного прогресу, але Кемерон так і не зміг пом’якшити спротиву Росії щодо суворіших санкцій проти Сирії чи її злості на НАТО через операцію в Лівії, яку Кремль раніше засудив.
Очевидно, що під час короткого візиту британського прем’єра прориву не сталося. Складається враження, що Москва його не надто й прагне. В той час як ЗМІ Сполученого Королівства детально висвітлили відвідини Кемероном Росії, в останній про це майже не згадували ані в пресі, ані на телебаченні. Безперечно, відлиги в англо-російських відносинах доведеться ще почекати.