Як зберегти історичну цінність та вдихнути нове життя архітектурним спорудам, які потребують реконструкції або вже не можуть використовуватися за призначенням? В Україні цими питаннями опікуються переважно небайдужі активісти і мешканці міст, намагаючись відстояти їх перед навалою сучасності в особі бездарних архітекторів на високих посадах та скоробагатьків.
Німецький архітектор Реґіна Йост, голова архітектурного бюро Atelier Borgelt + Jost, завітала до Києва, щоби поділитися власним досвідом відбудови та нового використання історичної архітектури, представивши проекти, втілені її архітектурним бюро в Німеччині.
Будинок для молоді на Зонненбурґер-штрасе
Представлені пані Йост проекти пов’язані з будівлями громадського користування та культурного призначення. Один із них – це тривале, проте успішне перетворення індустріальної споруди на центр дозвілля молоді у районі Берліна Пренцлауерберґ, реалізоване спільно з товариством бережливого оновлення міст S.T.E.R.N. «Це був довгий шлях від відкриття споруди та першої ідеї її використання до втілення», – пригадує Реґіна Йост.
У 1993 році архітектор отримала завдання вивчити об’єкт, до якого належали велика будівля електромереж, зведена в 1920-х, школа і два житлові будинки. Розробляючи концепцію загального вигляду цієї архітектурної композиції, у тіні будівлі електромереж було виявлено невелику споруду, яку навіть не було позначено на карті. «Ми в неї одразу закохалися і вирішили побудувати тут молодіжний центр, – говорить пані архітектор, – адже у Пренцлауерберзі гостро бракувало установ для дозвілля дітей та молоді».
Будинок був справді дуже маленький: 4,5 м завширшки і 20 м завдовжки. У ньому не було сполучення між підвалом і першим поверхом, тому що там проводилися випробування електрики. Розробивши модель і прорахувавши попередньо витрати (що сягнули 850 тис. німецьких марок, або €450 тис.), архітектори представляли проект політичним колам, можливим пізнішим користувачам та власникам земельної ділянки. Фаза наполегливого переконування тривала чотири роки. Лише 1998 року вдалося знайти кошти, відтак увімкнулося зелене світло на подальше планування. А 2002-го проект було втілено.
Вхід до будинку було виконано у сучасному стилі, який мав контрастувати зі стилем будівлі, – це була умова інституції, яка опікується захистом пам’яток.
А тепер уявіть, скільки закинутих будівель є у дворах українських міст. Німецький досвід показує, що за наявності переконливого задуму і сильної волі їх також можна перебудувати й використовувати для потреб громади.
Велика школа у Потсдамі
Ще одним подібним завданням архітекторки був пошук нового використання великої міської школи, відомої барокової будівлі 1738 року у центрі Потсдама, у якій навчався видатний поет та драматург Генріх фон Кляйст. Після возз’єднання Німеччини у східнонімецькому Потсдамі зменшилася кількість школярів, тому одного дня навчальний заклад спорожнів.
Місто зазнавало тиску, адже комерційні інвестори хотіли на власний розсуд використати цю будівлю – облаштувати у ній готель або магазини. Окремо розглядалися проекти соціального та культурного використання цих площ, які принесли би користь у майбутньому, але перш за все потребували грошей на втілення. Зокрема, музей міста хотів, щоб у колишній школі була представлена його експозиція, студенти воліли створити там культурний центр. Також на будівлю претендували туристичне бюро та міська вечірня гімназія.
Врешті-решт перевагу було віддано саме гімназії. Отже, школа залишилася школою, будівля не змінила мети свого застосування. Учні продовжують приходити сюди від ранку до пізнього вечора. «Важливо, що цю будівлю не було зруйновано, для того, щоб звести на її місці нову, – пояснює головну засаду реконструкції Реґіна Йост, – це оригінальна будова».
Будинки церковної та міської громад
Архітектор представила у Києві також багатофункціональну будівлю для зібрань християнської громади у маленькому селі Вальрот і проект із перебудови та санації культурного й громадського осередку в районі Гропіусштадт (Ной-Кьольн, Берлін). В успішному втіленні цих проектів важливу роль відіграло спілкування з громадою.
«Я хотіла показати, що навіть за умови найпростішого архітектурного завдання є багато речей, на які слід зважати, – розповідає Йост. – Будівлю християнської громади профінансувала церква федеральної землі, проте замовником була маленька громада з дуже великими бажаннями. А бюджет був знову-таки дуже малий. До того ж після того, як фінансування було затверджене, у сусідніх громадах спалахнули протести: чому одне село отримає так багато грошей? Треба було вже на початку проводити роботу з громадськістю, щоби поширювати інформацію про проект».
Реконструкція, яка супроводжується засадами збереження призначення й використання історичної будівлі, комунікацією й узгодженням її відновлення з громадою та повага до історії, частиною якої є та чи інша споруда – ось основні правила роботи архітекторки з такими завданнями.
ПаніЙост виступала у Києві в рамках проекту збереження будинку по вулиці Грушевського, 4Б і його трансформації на громадсько-культурний центр H4B. А оскільки в Україні успішного досвіду відстоювання громадськістю будівель, які власник планує знести, перебудувати або змінити їхнє призначення на комерційне набагато менше, ніж на Заході, у цьому проекті його ініціатора –МГО «Мистецьку Платформу» – підтримують Ґете-Інститут в Україні та Фонд Генріха Бьолля.
Біографічна довідка:
Реґіна Йост– архітектор, голова архітектурного бюро Atelier Borgelt + Jost. Народилася 1957 року у Вальроті, Гессен. У 1985 році отримала диплом архітектора Берлінського технічного університету. Реалізувала численні будівельні проекти, зокрема, з відбудови історичних архітектурних об’єктів. Викладала проектування та будівництво у Берлінському технічному університеті та урбаністику в Берлінському університеті мистецтв.