Сучасна Естонія є визнаним європейським лідером за створенням системи електронного врядування, а також за рівнем і якістю впровадження інформаційних технологій у державне управління. Також вона має власні стратегії подолання наслідків світової економічної кризи, зокрема активне зменшення державного боргу та створення профіцитного бюджету, стимулювання малого бізнесу. Про все це Тиждень розмовляв із міністром економіки та комунікацій Естонії Юханом Партсом, який на початку червня взяв участь у Конференції з упровадження інформаційних технологій та електронного врядування, що відбулася в Києві під патронатом Міністерства економіки та комунікацій Естонії. Від України співорганізатором заходу виступила Державна агенція з питань науки, інновацій та інформатизації.
Інтернет-держава
У. Т.: Яка частина державних послуг в Естонії надається через інтернет?
– Сьогодні практично немає таких державних послуг, де не було б використано елемент інформаційно-комунікаційних технологій. Інтернет робить їх ефективними й прозорими. Майже 95% естонців нині декларують свої річні доходи і сплачують податки, користуючись послугами електронного податкового департаменту. Ця процедура не потребує заповнення паперової документації. Людина одразу отримує заповнену електронну декларацію, до якої вже внесена інформація від соціального фонду та банків. І якщо вона відповідає реальній, то для її подання лишається зробити один клік комп’ютерною мишею. Той самий принцип стосується сплати податків підприємствами. Така система є зручною й ефективною, підвищує податкову дисципліну громадян.
В Естонії держава може вимагати певну інформацію від фізичної чи юридичної особи лише один раз. Якщо підприємство, наприклад, подає до податкової служби свій річний звіт, то інші державні установи не мають права ще раз вимагати від нього ті самі відомості. Для їх ефективного обігу між різними службами та органами створено електронну систему реєстрів, до якої вони вносяться і надалі зберігаються. Усі державні структури мають працювати злагоджено, творити спільну систему. Таким чином знижується адміністративний тиск на громадян та підприємства і підвищується конкурентоспроможність естонського бізнесу.
У. Т.: Чи відчутним був спротив бюрократії, яка, ймовірно, втрачала з упровадженням електронного урядування можливості корупційного збагачення?
– Ні, спротиву не було. Річ у тім, що процеси впровадження електронного урядування та розбудови незалежної держави відбувалися паралельно. Після колапсу Радянського Союзу 1990 року Естонія знову здобула незалежність і почала розбудовувати свою державність. Було призначено новий корпус чиновників і введено нові електронні технології в державне управління. Коли в середині 1990-х інтернет як явище став реальністю, то якоюсь мірою саме держслужбовці активно впроваджували електронні технології в різних сферах. Як на мене, політики в цьому питанні навіть відстали від них.
Ми дивимося на чиновників як на стратегічний ресурс демократичної державності. Ефективна держава не може оптимально функціонувати без освічених, свідомих, глибоко моральних урядовців. Естонія не є корумпованою країною. У світовому рейтингу Transparency International вона посідає 25-те місце. Звичайно, ми ще не маємо такої прозорості, як Фінляндія або Швеція, але все одно рівень корупції в Естонії досить низький.
У. Т.: З чого починалася історія електронного врядування в Естонії?
– Як я вже коротко зазначив, процес побудови новітньої демократичної державності в Естонії та процес запровадження електронного врядування відбувалися одночасно. Побудова демократичної держави – це завжди величезний виклик. Це процес, який охоплює різні сфери життя суспільства – від упровадження демократичних інститутів та побудови ринкової економіки до створення вільного громадянського суспільства. У 1990 році країна отримала, так би мовити, карт-бланш. Був вибір: лишитися в межах радянських цінностей і системи побудови суспільства чи створити свою державність на демократичних засадах. І в цей історичний момент, коли треба було вирішити, яким шляхом іти, вагому роль відіграли інформаційна революція, відкриття доступу до інтернету та сучасних інформаційно-комунікаційних засобів. І не лише держава, а й багато приватних естонських організацій почали використовувати нові можливості, які давала мережа, й спиратися у своїй діяльності на електронні та інформаційні технології.
Зрештою, електронне врядування – це чітка інфраструктура, на основі якої можна надавати різноманітні послуги. В Естонії відтоді, як було створено нормальну банківську систему, не використовували банківських чеків, а одразу ж ввелии електронні платіжні картки.
У державному секторі спочатку все було вельми сумбурно. Для побудови ринкової економіки в 1990-х потрібно було створити стабільний ринок землі та нерухомості, стійку базу для інвестицій та іпотечного кредитування. Саме тоді ми зрозуміли, що необхідно сформувати чітку структуру прозорих державних реєстрів. Річ у тім, що ту систему континентального цивільного права, яка діяла в Естонії перед ІІ Світовою війною, було зруйновано. У 1993 році, спираючись на досвід наших австрійських колег, для збільшення ефективності цивільної правової системи ми ухвалили відповідний закон і заснували її в Естонії на електронній основі. Створення електронних реєстрів землі та нерухомості започаткувало той мінімум стандартів, які нині застосовуються в інших сферах суспільного життя. Усі процеси, які стосуються проведення операцій із землею та нерухомістю, відбуваються в електронному форматі.
На початку 2000-х років було зроблено ще один важливий крок – запроваджено особисту електронну ідентифікаційну картку, яка дає змогу вирішувати через інтернет багато питань, зокрема голосувати під час виборів, керувати своїми заощадженнями в банках, подорожувати Євросоюзом без паспорта. Також розроблено технології, які допомагали максимально спростити обмін інформацією між різними державними службами, а також захищати кібер-простір. У цей самий час було комп’ютеризовано й забезпечено доступом до інтернету всі школи, містечка та села Естонії. Варто також наголосити, що до цього процесу активно долучилася сама громадськість, яка за мінімальної підтримки держави навчила всіх охочих користуватися новими технологіями. Крім того, доступ до будь-якої інформації, яка не становить державної таємниці, є вільним. Тобто кожен естонець може легко знайти інформацію про те, які рішення ухвалюються в цей момент у парламенті й чим займається міністр на своєму робочому місті.
Сьогодні мене критикують, чому в цій царині зроблено так мало. Саме суспільство вимагає розвитку цифрових технологій, відчуваючи, що воно є дуже вагомим важелем впливу і контролю в демократичній країні. Якщо уряд не виконує волі громадян, платників податків, його просто не переобирають на другій термін. Такими є вимоги прозорого суспільства інформації, а не демагогії.
Довіра до мережі
У. Т.: Яких інвестицій потребувало запровадження е-урядування?
– На це потрібно небагато грошей. Щороку на електронне врядування ми витрачаємо близько 1% ВВП – €20–30 млн. Ці гроші спрямовуються на різні довготривалі проекти, тому що за один раз не можна зробити всього. Також намагаємося розвивати інтернет-мережу цілої країни. Ми розуміємо, що найближчі 5–10 років людині незалежно від того, що вона робитиме, інтернет буде потрібний. Маємо мету до кінця 2012-го забезпечити з будь-якої точки Естонії доступ зі швидкістю 100 мегабайтів за секунду. Поки що стандарт тримається на рівні 2 мегабайти за секунду. Це потрібно для того, щоб усі без винятку естонці могли вільно користуватися всіма електронними послугами. Заглядаючи в майбутнє, ми розуміємо, що найближчі п’ять – десять років людині, незалежно від того, що вона робитиме, інтернет буде необхідним. Тому слід вкладати гроші у фізичну інфраструктуру, щоби це стало реальністю.
У. Т.: В Естонії можна голосувати на виборах в інтернеті й навіть за допомогою мобільних телефонів. Як вдалося завоювати довіру громадян до процедури електронного голосування? Яка частка виборців голосує он-лайн?
– Уперше електронне голосування відбулося в нашій країні 2005 року. Для цього потрібно було використати особисту електронну ідентифікаційну картку. Волевиявлення за допомогою мобільних телефонів – наступний крок у згаданій технології. Власне, немає значення, куди вставляти картку – в комп’ютер чи телефон. У 2005-му електронним голосуванням скористалися близько 3% громадян. Під час останніх парламентських виборів, які відбулися навесні цього року, його обрали для себе вже 20–25% естонців.
Щодо довіри, то тією самою карткою, якою людина голосує, вона може керувати своїми заощадженнями. Нині 98% купівель в Естонії здійснюється електронно. Це свідчить про те, що громадяни довіряють такому засобу.
Естонські інновації
У. Т.: Чи вдалося Естонії подолати наслідки світової економічної кризи?
– Я впевнено можу сказати, що так. Естонія використовувала трохи іншу стратегію, відмінну від тих, які обрали західні держави. Окрім світової кризи в Естонії спалахнула своя, локальна, яка охопила на півроку раніше ринок нерухомості. Під час кризи американський президент Джордж Буш-молодший і британський прем'єр Ґордон Браун робили ставку на стимулювання економіки грошовими вливаннями. Ми обрали іншу стратегію. Йдеться про непопулярні рішення про зменшення витрат, щоби не брати додаткових кредитів і не мати великих боргів. І нині завдяки цьому приватний і державний сектори стали конкурентоспроможнішими, оскільки їм довелося вдаватися до оптимальних рішень, яких вимагав кризовий час. Держава – це як сім’я, в якій жодний її член не може взяти на себе великих зобов’язань, якщо він не є платоспроможним. Також, відчуваючи відповідальність за майбутні покоління, жодна людина не наробить зайвих боргів. Саме через це ефективними рішеннями з подолання кризи в Естонії стали обмеження державного боргу та перетворення державного бюджету на профіцитний. Завдяки цим рішенням та структурним змінам у першому кварталі цього року економіка зросла на 8%, яких в основному вдалося досягти не завдяки внутрішньому споживанню, а за рахунок експорту, який пожвавився саме у зв’язку з подіями останнього часу.
У. Т.: Які галузі Естонія вважає пріоритетними для розвитку своєї економіки? Як їх підтримує держава?
– Найголовнішою галуззю, якщо можна так сказати, є галузь вільного підприємництва. Це єдине джерело зростання державного добробуту. Йдеться також про культивування духу підприємництва серед пересічних естонців: важливо, щоби вони зважали не лише на власні, внутрішні потреби, а й на потреби зовнішнього світу за кордонами своєї держави. В основі економіки Естонії – зусилля вільних людей. Така система, де найбільшим підприємцем є держава, нежиттєздатна. Глобальна економіка у відкритому просторі має засновуватися на вільному підприємництві. Тому питання про пріоритетні галузі доволі складні. Жодний уряд не є розумнішим за ринкові потреби. Саме тому важко спрогнозувати, на що завтра звернуть свою увагу вільні підприємці, на які ризики вони зголосяться піти.
Попри складність пошуку відповіді на ваше запитання, можна визначити кілька пріоритетних галузей економіки, які нині активно розвиваються в Естонії. Перш за все йдеться про інфокомунікаційні технології. У цій галузі, думаю, ми вже добре себе зарекомендувати, подарувавши світові Skype. Далі йдуть усі ті галузі, які стосуються здоров’я людини, біологічних та генних технологій. Насамкінець ще однією вагомою галуззю є видобуток горючих сланців, які так само, як і нафта, запаси якої вичерпуються у світі, є сировиною для отримання палива та інших необхідних речовин.
У. Т.: Чи є нині Україна привабливою для Естонії в сенсі економічної співпраці? Які кроки вже зроблено на цьому шляху?
– Нині цей інтерес величезний, і, думаю, в майбутньому він лише зростатиме. Нині кількість естонських компаній, які представлені на українському ринку, сягає 400. Якщо зважати на невелику естонську економіку, то це немало.
Україна є нашим 19-м партнером у загальній торгівлі. На європейському рівні – це один із трьох найцікавіших ринків поряд із Німеччиною та Польщею. Проте якщо враховувати розміри і потенціал українського ринку, де 48 млн реальних споживачів, то ця співпраця може бути тіснішою. Для України ж Естонія є частиною внутрішнього європейського ринку з 500 млн споживачів, на якому українським компаніям цілком реально заявити про себе.
Країни внутрішнього європейського ринкового простору, як-от Німеччина, мають дуже високий рівень конкуренції, якого немає в Україні, що відкриває для Естонії нові можливості. Естонські компанії можуть поділитися з українськими своїм досвідом бізнес-культури, застосування нових технологій тощо. Сприятливим для зміцнення економічної співпраці є політичні відносини, які у нас склалися з Україною, в яких немає таких псевдопроблем, які виникають із Росією.
Для української економіки нині найбільшим викликом є зростання, засноване на створенні нових цінностей, спроба почати експортувати не лише сировину, а й високотехнологічні продукти та послуги у різних секторах. Українські бізнесмени мають розглядати Естонію як найінноваційнішу частину внутрішнього європейського ринку. Щодо інвестицій, то вони надійдуть тоді, коли політична влада стане в Україні чесною і прозорою.
Біографічна довідка
Юхан Партс, міністр економіки та комунікацій Естонії
Народився 1966 року в Таллінні, Естонія.
У 1991-му закінчив Тартуський університет за напрямом «право».
У 1992–1998-му – заступник генерального секретаря Міністерства юстиції Естонії.
У 1998–2002-му – генеральний аудитор.
У 2003–2005 роках – прем’єр-міністр країни.
З 2007-го – міністр економіки та комунікацій.