Експерти стверджують, що влада намагатиметься запровадити механізми, що дадуть їй змогу по закінченні у вересні терміну повноважень нинішнього голови ВСУ провести на цю посаду свою людину, яка контролюватиме правосуддя. А за таких умов часткове розширення компетенції ВСУ Банковій не заважатиме. До того ж перегляд низки положень судової реформи, багато з яких зазнали критики Венеціанської комісії, використають як іще одну спробу переконати міжнародну спільноту, що Віктор Янукович і К° намагаються не порушувати принципів демократії.
Війна за крісло
Основною причиною урізання в рамках судової реформи повноважень Верховного Суду більшість експертів називала особу керівника інституції– Василя Онопенка. До обрання головою ВСУ той очолював Українську соціал-демократичну партію, що входить до Блоку Юлії Тимошенко.
Хай там як, а обмежити компетенцію Верховного Суду регіоналам виявилося замало. Онопенка– «чужого серед своїх» – спробували «піти». У влади з’явилися реальні претенденти на його посаду. За словами парламентаріїв та політичних експертів, стратегічне місце хоче посісти депутат від ПР Сергій Ківалов. З іншого боку, подейкують, заступник глави президентської Адміністрації Андрій Портнов теж не проти, щоб ВСУ очолила його людина.
Чутки про можливу відставку Онопенка з’явилися ще торік улітку, а реалізовувати цей план почали наприкінці грудня. Тоді генпрокуратура порушила проти Євгена Корнійчука кримінальну справу, а Печерський суд ухвалив рішення про його арешт. На початку лютого почалося провадження і проти Онопенкової дочки Ірини за звинуваченням у шахрайстві: начебто вона не повернула банкові $300 тис. кредиту. Обидва слідства голова ВСУ назвав спробою тиску на нього з метою змусити піти у відставку.
Після зустрічі Онопенка з президентом у лютому, здавалося, що регіонали й головний суддя домовилися: справу проти дочки закрили, зятеві замінили запобіжний захід на підписку про невиїзд, а сам очільник ВСУ, який весь час доволі суворо критикував судову реформу, раптом заявив, що підтримує її.
Зрештою, питання про відставку виринуло знову. Василя Онопенка вирішили позбавити крісла за допомогою пленуму суддів ВСУ, та план провалився. Із 49 колег «за» проголосувало тільки 17 (тоді як для ухвали потрібно мінімум 25 голосів). Тепер владі доведеться чекати до вересня, доки добіжить кінця термін повноважень посадовця.
Водночас немає стовідсоткової гарантії, що наступник обов’язково буде лояльний до ПР. Згідно із законом про судоустрій, його можна обрати лише зі складу суддів ВСУ. Результати ж голосування за недовіру Онопенкові засвідчили, що достатнього впливу на цю інстанцію навіть із урізаними повноваженнями регіонали не мають. А в комітеті ВР із питань правосуддя прогнозують, що судді ВСУ можуть забажати невгодного владі Онопенка на другий термін. Тож у ПР намагатимуться змінити законодавство, аби уникнути такого сценарію.
Гра з повноваженнями
Імітація процесу створення умов для незалежного функціонування судової системи розпочалася 11 березня, коли Конституційний Суд ухвалив рішення у справі за поданням 53 депутатів від фракції БЮТ щодо невідповідності Конституції частини норм Закону «Про Вищу раду юстиції», які робили судову систему залежною від ВРЮ. А збіг позицій влади та суддів КСУ вже давно став традицією.
За ухвалою Конституційного Суду ВРЮ втратила право вимагати в судів копії справ, розгляду яких не завершено. Ця норма, що діяла від травня 2010-го, була внесена за ініціативою нардепа Валерія Писаренка, якого вважають близьким до «батька» судової реформи 2010 року Андрія Портнова. КСУ визнав таку норму втручанням у здійснення правосуддя.
Та водночас ВРЮ зберегла за собою інші повноваження, що їх депутати просили визнати невідповідними Основному Законові. Так, Конституційний Суд залишив норму про те, що акти ВРЮ можуть бути оскаржені тільки Вищим адміністративним судом. Також зосталася норма, яка надає Вищій раді юстиції право ухвалювати рішення про порушення суддями присяги, зокрема за недотримання морально-етичних принципів поведінки. Вона зазнала суворої критики з боку Венеціанської комісії: на думку останньої, такі розмиті критерії відповідальності призведуть до того, що їх почнуть використовувати як «політичну зброю проти суддів».
Регіонали начебто обіцяють повернення частини повноважень ВСУ. Ще на початку січня у Верховній Раді зареєстровано законопроект №7447 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення роботи Верховного Суду України» за авторством депутата від Партії регіонів Дмитра Притики. Його вже встигли ухвалити в першому читанні 238 голосами. Цим документом передбачено відновлення діяльності судових палат Верховного Суду України, дозволено перегляд рішень судів касаційних інстанцій у випадку не лише неправильного застосування матеріального права, а й порушення окремих процесуальних норм. Також Пленум Верховного Суду здобуває право за результатами перегляду рішень касаційних судів узагальнювати судову практику й надавати рекомендаційні роз’яснення.
Але кількість суддів ВСУ заплановано скоротити від 49 до… 20 осіб. Водночас документ пропонує провести серед суддів конкурсний відбір, здійснення його покладаючи на «незалежний орган, до якого ввійдуть судді, яких обиратимуть самі судді, – Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, що відповідатиме європейським стандартам». Схоже, саме такий механізм влада планує використати, аби сформувати лояльний до себе склад Верховного Суду.
«Цей законопроект пропонує примусову ротацію особистого складу ВСУ. Його не можна називати прогресивним із погляду незалежності судової гілки влади. Повернення повноважень Верховному Суду – це позиція Венеціанської комісії. Саме тому антисуддівські сили пропонують законопроекти, якими начебто віддають частину компетенції назад. Насправді ж під цим прапором закладена ідея змінити склад Верховного Суду України», – пояснює народний депутат Святослав Олійник.
У парламенті законопроект №7447 подобається далеко не всім, зокрема й у складі більшості. Так, за словами тамтешніх джерел, у другому читанні документа не готова підтримати Компартія, яка не хоче повної залежності судової системи від влади (а отже, Партії регіонів, із якою вона змагатиметься за голоси) напередодні парламентських виборів. Одначе союзників у регіоналів і надалі більшає за рахунок депутатів з інших політичних сил, і в разі потреби набрати необхідні для затвердження законопроекту 226 голосів вони зможуть і без комуністів.