«Слабкість інших важковаговиків додала Німеччині ваги. Велика Британія, котра перебуває за межами єврозони і відволікається на внутрішні дискусії про членство в ЄС, втратила свій вплив. Франко-німецький тандем став однобоким. Відносини між Берліном і Парижем наразі незвично слабкі, при цьому деякі французькі політики засуджують «егоїстичну непримиренність» канцлера Німеччини Ангели Меркель у часи кризи. Економічний розрив між Німеччиною і Францією ширший, ніж будь-коли. Економіка Франції залишається на колишньому рівні, є неконкурентоспроможною і терміново потребує реформування.
У результаті влада в Європі різко змістилася в напрямку Берліна. Меркель розглядають як найважливішого політика континенту. У Пекіні та Вашингтоні запитання: «Куди йде Європа?» стало синонімом: «Чого хочуть німці?», – пише The Economist.
Видання відзначає, що за межами Німеччини це питання стало предметом активних дискусій. В одних країнах вважають, що Німеччина стає занадто самовпевненою, інші бояться, що вона є надто пасивною. У Німеччині ж така дискусія майже повністю відсутня.
«Німці дуже насторожено ставляться до своєї зростаючої ролі в Європі, та й взагалі їм незручно говорити про лідерство. Самі формулювання загрожують відгомоном історії. Німецькою мовою слово "лідер" звучить Führer, що є самоназвою Адольфа Гітлера. Згадайте слово «гегемон», і німецькі політики здригнуться. Меркель нещодавно описала це поняття як «абсолютно для неї чуже». Будь-де в уряді повністю відсутнє стратегічне мислення. За словами колишнього міністра закордонних справ Йошки Фішера, «німці ніколи серйозно не обговорювали долю об’єднаної Німеччини в Європі. І це швидко не зміниться, тому наразі важко оцінити, куди рухатиметься Європа на чолі з Німеччиною», – йдеться в статті.
Читайте також: Нові-старі недруги. Суперництво між Москвою та Берліном посилюватиметься