За його словами, для вітчизняного банківського сектору характерні ненасиченість капіталом (при одночасному надзвичайно великому обсягу грошей поза банками), вкрай мала пропозиція позик на ринку і як наслідок, висока дефіцитність кредитних ресурсів в економіці.
Крім цього, зауважує експерт, хронічна глибока дефіцитність позикових засобів є першою причиною надвисоких відсоткових ставок при фінансування української економіки.
«Те, наскільки впливають інфляційні та девальваційні очікування на приріст відсоткових ставок, можна оцінити, порівнявши їх за гривневими і доларовими позиками. Так, наприкінці 2012 року перші з них становили в середньому 18,4%, а другі – 9,3%. Отже, негативний вплив інфляції та регулярних девальвацій призводить до підвищення відсоткових ставок щонайменше на дев’ять пунктів – практично удвічі», – пише експерт.
Лановий зазначає, що «очищена від впливу інфляції ставка (за доларовими кредитами) може розглядатися як така, що сформувалася під впливом інших трьох постійно діючих у наших умовах факторів: банківських ризиків, дефіцитності ресурсів і слабкості позикового попиту (через низьку підприємницьку активність)».
«Тобто за чинної грошово-кредитної та валютної систем фінансування інноваційного підприємництва просто неможливе», – робить висновок експерт.
Детальніше про це читайте у матеріалі «Банкують» у №20 «Українського тижня».