«Першим великим європейським полем битви щодо природного газу, ймовірно буде Східна Європа, де перспектива більшої енергетичної безпеки від Росії є великою проблемою. Крім того, можна виявити натяки на Холодну війну щодо підходу, якого дотримується американська нафтова і газова промисловість та уряд США.
Американці прагнуть використати по максимуму свою власну внутрішню сланцеву революцію і здобуту енергетичну незалежність…В той же час вони вважають природний газ геополітичним питанням.
Один з аналітиків американського Альянсу з природного газу (ANGA), лобі-групи, що представляє 26 північноамериканських фірм з природного газу, заявив EUobserver, що Росія фінансує екологічні групи, які чинять опір видобутку газу. Тому для США є два великі стимули заохочувати європейські країни перейти до видобутку природного газу. Більшість великих нафтових і газових компаній є американськими, наприклад Chevron, який досліджує понад 3 млн. акрів землі в Польщі та Румунії щодо потенціалу видобутку природного газу. По-друге, кожен кіловат, вироблений європейським природним газом знижує його залежність від російського енергетичного гіганта Газпром», – пише видання.
Читайте також: Як сланцевий газ змінив США
На думку директора з енергетичної та екологічної політики вашингтонського аналітичного інституту Atlantic Council Джона Лімана наразі найбільш підготовлені до видобутку сланцевого газу серед європейських країн – Польща і Румунія. Також очікується, що Литва зробить видобуток сланцевого газу однією з центральних тем під час свого головування в ЄС…Уряд Литви вважає, що його запаси сланцю можуть бути в 10 разів більшими за 3,3 млрд кубометрів імпортованого нею з Росії у 2012 році газу.
В той же час, ті хто очікують на революцію американського стилю, ймовірно, будуть розчаровані. Лише для того, щоб розвідати геологію треба зробити тисячі свердловин, на що потрібно буде п’ять років, а в деяких країнах і більше. У своїй доповіді Atlantic Council стверджує, що «в той час як нетрадиційний газ, ймовірно, посилить довгострокову енергетичну безпеку в деяких країнах, особливо в Центральній і Східній Європі, Європейський Союз у цілому не відчує того, що дали додаткові газові ресурси в США», – йдеться в статті.
«США інвестує в це впродовж 15 років, тут не можна просто клацнути перемикачем», – сказав Лайман.
«Європейські дебати щодо видобутку сланцю, зокрема щодо плюсів і мінусів гідророзриву наразі серйозно розгортаються. Але ніхто не повинен дивуватися, якщо в світі після холодної війни велику роль в дискусії відіграє географія», – додає EUobserver.
Читайте також: Страшний сон Газпрому. Україна може перетворитися на впливового гравця газового ринку