«…варто підкреслити, що помилування Луценка – одного з найрозумніших опозиційних політиків в Україні є успіхом переконання українського уряду і успіхом політики «збереження обличчя» з боку усіх учасників конфлікту і дискусій, починаючи з опозиції, закінчуючи українським урядом і європейськими політиками, які по вуха заглибились в український конфлікт.
Це – також успіх Александра Кваснєвського і Пета Кокса. І нинішнього президента Європарламенту Мартіна Шульца, який підтримував їх місію незважаючи на опозицію з боку європейських політиків, а часом всупереч здоровому глузду і раціональним розрахункам», – пише Коваль.
Читайте також: Помилування Луценка: чи достатньо цього, щоб задобрити ЄС?
«Це помилування – також успіх міністра закордонних справ України Леоніда Кожари, який, хоча і часто дратувався постійними розмовами в Брюсселі про справи Тимошенко і Луценка, але розумів краще, ніж більшість, важливість цього питання.
І це помилування також успіх деяких європейських політиків і дипломатів, які очікували позитивного сигналу від Банкової, а також успіх президента Польщі Броніслава Коморовського, який зробив відносини з президентом Януковичем залежними від вирішення справи Луценка.
Єдина, чиїм успіхом воно не було – це Україна. Вона лише виграла час. Успіх для України прийде з підписанням угоди про асоціацію з Європейським Союзом, що може відбутися восени на саміті Східного Партнерства у литовському Вільнюсі. До того часу ми скоріш за все побачимо кілька гострих політичних поворотів. Українська політика це – професія для людей з міцними нервами», – вважає євродепутат.
Читайте також: Павел Свєбода: «Якщо Україна не підпише Угоди про асоціацію з ЄС, їй буде складно повернутися до переговорів»