«Поки що, чесно кажучи, ми не бачимо серйозних підстав, приводів, які би підняли достатньо велику масу людей. Теоретично, звичайно, сама акція може бути певним каталізатором протестних настроїв, організаційним чинником. На мою думку, завдання мінімум – це просто продемонструвати, що опозицію підтримує достатньо багато людей. Скажімо так, це – прямий зв’язок між парламентською опозицією і її прихильниками на місцях», – заявив він.
«Перші зустрічі засвідчили, що завдання мінімум виконується. Але тут існують певні потенційні проблеми. По-перше, два місяці буде непросто утримувати цей рівень. По-друге, фінальну акцію, заплановану в Києві (традиційному місці для проведення майданів), все-таки важко буде провести, важко буде зібрати велику масу людей. Травень – не дуже прийнятний для активності громадян. І погода, і емоційна атмосфера, й інші чинники – просто відволікають», – вважає експерт.
Фесенко нагадав, що, як свідчить досвід, зазвичай, люди виплескують свою протестну енергію наприкінці року.
«Згадаймо, майдан 2004 року, акції проти Податкового кодексу (листопад), протестипільговиків (жовтень-грудень 2011 року). Тобто, у нас, як правило, «гаряча» – осінь. Це – такий наш політичний календар. А у травні-червні політична активність громадян – не дуже висока. Така вже закономірність. Свого часу, вже були спроби, у травні 2011 року зібрати антивладний майдан – і ця спроба провалилася», – зазначив він.
Політолог підкреслив, що зараз, хоча й існує в суспільстві певна соціальна напруга, немає конкретних приводів, які би підштовхнули людей протестувати проти конкретної проблеми, «вийти з конкретними вимогами».
«Якщо до травня щось таке з’явиться, тоді в опозиції буде шанс. Виходити просто заради політики – це не той чинник, який може підняти людей», – стверджує він.
Як повідомлялося, 14 березня опозиція розпочала акцію «Вставай, Україно!». Протягом двох місяців марші й мітинги, у рамках акції, пройдуть в усіх обласних центрах, а завершиться вона всеукраїнським маршем у Києві 18 травня.