«Рада запрацювала – це добре, але, на жаль, ризики нових парламентських криз достатньо високі. Крім цього, я б не сказав, що подолані хвороби українського парламентаризму і потенційні ризики нових парламентаризму, нових парламентських криз. Та політична лихоманка, яку ми спостерігати в перші дні роботи Ради буде про себе нагадувати і далі і питання лише в тому, коли і з якого приводу може виникнути нова парламентська криза. При бажанні спровокувати її можна в будь-який момент. І я не виключаю, або одна зі сторін це робитиме в залежності від своїх політичних інтересів», – заявив Фесенко.
За його словами, нинішня Верховна Рада повинна знайти ще оптимальний режим роботи.
«Поки що його не знайдено. Думаю, в багатьох депутатів при чому в обох таборах є інтерес і банальна психологічна потреба, щоб Рада працювала в нормальному більш-менш спокійному режимі. І тим паче, є чинники, які сприяють цьому, зокрема, питання євроінтеграції, необхідність виконання законодавчої частини домашнього завдання по євроінтеграції. Це також сприятиме певною мірою для стабілізації роботи парламенту», – вважає експерт.
Однак, політолог також зауважує, що існують «спокуси», котрі блокуватимуть досягнення компромісу між більшістю та опозицією.
«Треба знайти оптимальний формат. Не домовлятися, щоб вийти з конфлікту, а домовлятися в поточному режимі, щоб не провокувати нових конфліктів. Спокуси для опозиції – використовувати свою фірмову зброю – блокування – також підштовхуватимуть до провокування нових парламентських криз. Тому треба навчитися і психологічно звикнути до нормальної спокійної роботи і знайти формати швидкого подолання або нейтралізації неминучих нових криз. У більшості, особливо в Партії регіонів, буде спокуса повернутися до старих хитромудростей – голосування чужими картками. Рука так і тягнеться проголосувати за сусіда», – зазначив Фесенко.
Директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко вважає, що оцінювати, чи минула парламентська криза в Україні варто, зважаючи на готовність більшості дотримуватися домовленостей.
«Чому більшість – тому що від їхньої присутності залежить питання персонального голосування, і вона має достатню кількість голосів, щоб забезпечувати включення чи не включення до порядку денного законопроектів опозиції, позитивне голосування з тих чи інших питань тощо. Тому це досить хитка рівновага, коли дійсно на певний період з певних міркувань парламентські фракції погодилися, що треба все таки працювати», – зазначив він.
«Ситуація розвиватиметься, в першу чергу, з точки зору того, які установки виходитимуть від президента, тобто що в тій чи іншій ситуації буде вигідніше для Банкової», – додав він.
На думку Якименка, блокування парламенту варто очікувати у трьох випадках:
«По-перше, якщо не будуть дотримані норми стосовно персонального голосування в порядку включення до порядку денного законопроектів, діяльність комітетів, особливо в таких чутливих питаннях, як позбавлення повноважень Власенка тощо. Друге – постановка більшістю на порядок денний явно конфліктних питань, за аналогією з мовним законом. Коли завідомо є голоси для цього, а питання – суспільно конфліктне. І в опозиції не залишається інших засобів для реагування. І третє – коли парламент не виконуватиме функції контролю органів виконавчої влади з небажання більшості».
Як відомо, 5 березня народні депутати від опозиційних фракцій заблокували Верховну Раду, протестуючи проти позбавлення Сергія Власенка депутатського мандата.
А 19 березня Верховна Рада розпочала роботу. Опозиція погодилася на розблокування Ради, висловивши свої вимоги: розгляд проекту постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії ВР з питань розслідування фактів антиконституційного перегляду владою волевиявлення українського народу на парламентських виборах 2012 року, проекту постанови ВР про призначення чергових виборів депутатів Київради і міського голови Києва, а також заслухання звітів уряду та президента.