«Звісно, не варто кидати Верховну Раду, проте її значення є суто пропагандистське, це лише трибуна для виголошення опозиційних програм дій. Однак про жодну законотворчу роботу в нормальному значенні слова там не може йтися взагалі, адже триєдиним центром законодавчої, виконавчої і судової влади (причому важко сказати, де завершується одна і починається друга) тепер є Адміністрація президента», – вважає Лосєв.
Він відзначає, що процес об'єднання влад у єдиний кулак практично завершено.
«Оскільки режим відчуває геополітичну підтримку Кремля, котрому готовий здатися на прийнятних для себе умовах, то можна скільки завгодно звертатися зі скаргами в ООН, ЄС, ОБСЄ, НАТО і до новообраного Римського понтифіка, це суттєво не допоможе. Тим більше, що всередині України, попри бадьорі заяви в інтернет-просторі, влада почувається доволі спокійно на тлі апатії та млявості суспільства, не кажучи вже про мінімальну креативність опозиції. Все це додає режимові нахабства у ставленні до вимог і прохань демократичного світу. Лише саме українське суспільство може себе визволити чи згубити», – резюмує Лосєв.
Більше про це читайте у статті «Глухий кут легітимності» у № 11 «Українського тижня».