Коментуючи спалах «війни» за пам’ятники в Україні, історик зауважує, що проблема полягає у відсутності державної політики з цього питання.
«За винятком короткого періоду з 2005 по 2010 роком держава ніколи не проводила певної державної політики щодо тоталітарного минулого України. Нинішня влада не те, що є байдужою до історичної політики, вона є інструментом впровадження в Україні чужої історичної політики», – заявляє В’ятрович, наводячи приклад міністра Табачника, що «цензурує підручники історії, викидаючи з них учасників визвольного руху, натомість повертаючи радянських вождів».
Історик зауважує, що не варто співставляти пам’ятники, котрі встановлюють на Заході та решті території України.
«Я не вважаю, що є певна симетрія між пам’ятниками, які стоять на Західній Україні і на решті території. Справа в тому, що останні прославляють вождів комунізму. Вони ставилися радянською державою, відповідно нею й утримувалися. Тоді як пам’ятники на Західній Україні – Бандері, Шухевичу та іншим діячам визвольного руху ставилися місцевими громадами за власні кошти. І це власне показує, хто для них є героєм, тому що це робилося без жодного примусу чи підтримки з боку держави», – зазначив він.
Стосовно пам’ятників комунізму, то, на думку В’ятровича, Україна «затягнула» з тим, щоб їх позбутися.
«В інших посткомуністичних країнах Центральної і Східної Європи це було зроблено в перші роки після проголошення незалежності. Навіть в Україні в західних областях також це зробили в перші роки після досягнення незалежності. Очевидно, що це не нормально, коли в кожному населеному пункті є пам’ятники, поставлені особам, які були причетні до тоталітарного режиму, масових злочинів, зокрема, злочинів геноциду щодо українців. Очевидно, що українська держава мала би позбутися таких пам’ятників», – вважає він.
За словами історика, зважаючи на нинішню політику української влади, громадські організації повинні активніше виступати з ініціативами для роз'яснення історії.
"Думаю, історикам, а також громадським діячам слід зосередити більше уваги, щоб доносити інформацію про те, чому вожді комуністичного терору не повинні вшановуватися в Україні. І з іншого боку, чому на це заслуговують учасники національно-визвольного руху", – додав він.
Як писав Тиждень.ua за останні два роки пам’ятники Лєніну, Сталіну, Косіору розфарбовували й золотили, розбивали й реставрували, скидали з постаментів і знову встановлювали. Події навколо вождів супроводжувалися як звинуваченнями й арештами, так і одобренням, і акціями підтримки.
Нагадаємо, нещодавно виник конфлікт стосовно пам'ятника Лєніну в місті Охтирка Сумської області. Так, 15 лютого місцеві свободівці разом з народним депутатом Ігорем Мірошниченком демонтували його. Сумський обласний комітет Компартії України висловив своє обурення демонтажем пам’ятника Лєніну. Міліція розпочала за фактом демонтажа кримінальне провадження згідно із ст. 296 КК – хуліганство. 23 лютого сталася сутичка між прихильниками КПУ та "Свободи". А в ніч на 12 березня цей пам'ятник був відновлений.