«Знаю, що з моїх вуст це звучить доволі провокативно. Я дуже люблю романи Алєксандра Зіновьєва, що найкраще ілюструють тип homo soveticus (1982 року він опублікував однойменний роман). Його твори є важливим джерелом інформації про радянське суспільство і радянську культуру. Саме тут із соціологічного боку дуже детально описані механізм появи та джерела походження цього феномена. Однак у запропонованому Зіновьєвим дискурсі про цей феномен залишається чимало незрозумілого, оскільки видається, що совєтизація людини була перманентним і незворотним явищем. Говорити, що радянський режим докорінно змінив людину і вже дуже давно всі на підвладних колишньому СРСР теренах є homo soveticus, є небезпечним і спрощеним баченням проблеми», – зазначив Філліп де Лара.
На його думку, homo soveticus – це поведінка, «запозичена з тоталітарного минулого, яка продовжується нині, коли тоталітарне оточення зникло».
«Люди вже не вірять, що вони мають, наприклад, вбивати всіх «зрадників» режиму тощо, проте вони ще поводяться, як радянські люди. Я боюся, що вживання цього словосполучення, яке є сміливим відкриттям Зіновьєва, у вигляді систематизованої концепції веде до розподілу на два види людей, «людину ліберального типу» і homo soveticus», – зазначив Філліп де Лара.
Інтерв’ю з відомим французьким філософом читайте у № 5 «Українського тижня».