2008 року МЗС зробило досить розмиту заяву щодо незалежності Косова, що тоді було топ-питанням зовнішньої політики.
“Україна зважено підходить до визначення своєї позиції щодо статусу Косово. Україна в цьому питанні керується, перш за все, національними інтересами та міжнародним правом. Непоступливість і радикалізм сторін, які приймають безпосередньо рішення щодо визнання або невизнання незалежності Косово, значно шкодить загальному процесу. Для рішення про визнання або невизнання незалежності Косово для більшості країн ще потрібен час. Це рішення – непросте для кожної країни, є багато причин для того, щоб більшість країн ще не висловила свою точку зору. Ми виходимо з того, що можливості переговорного процесу і врегулювання конфлікту ще не вичерпані. Україна хотіла б, щоб Рада Безпеки ООН знайшов чітке міжнародне рішення з даного питання. Яке б рішення не було в рамках міжнародної спільноти, переговорного процесу, Україна буде підходити до вирішення питання суверенітету і незалежності Косова не як до прецеденту для інших заморожених конфліктів. Про таку позицію вже оголосили ряд країн. Ми хочемо підкреслити: модель врегулювання статусу Косово не є і не може бути прецедентом", – йшлося в заяві МЗС щодо позиції України у питанні визнання незалежності Косова.
І навіть визнання незалежності Косова міжнародним судом ООН 2010 року не змінило позиції МЗС. «Позиція України щодо визнання Косово залишається незмінною, а саме: базуючись на основоположних міжнародно-правових документах … Україна дотримується принципу безумовної поваги до суверенітету і територіальної цілісності всіх держав за міжнародно-визнаними кордонами», – заявив тоді прес-секретар МЗС України Олександр Дикусаров.
Як відомо, наразі незалежність Косова від Сербії визнали 96 держав з 193 членів ООН.
2010 року навколо України розгорівся скандал у зв'язку з тим, що вона була одна з 19 країн, які "з різних причин" відмовилися взяти участь у церемонії нагородження китайського дисидента Лю Сяобо премією миру. Крім України, бути присутніми на церемонії відмовилися Росія, Казахстан, Колумбія, Туніс, Саудівська Аравія, Пакистан, Сербія, Ірак, Іран, В'єтнам, Афганістан, Венесуела, Філіппіни, Єгипет, Судан, Куба і Марокко.
В Адміністрації президента та МЗС України пояснили це тим, що офіційний представник України в цей час перебуватиме в Києві на плановій службовій нараді. Пізніше з'ясувалося, що ця нарада відбуватиметься 14-16 грудня.
У МЗС також пояснювали, що відсутність посла на церемонії вручення Нобелівської премії миру "жодним чином не можна розглядати як якийсь важливий елемент зовнішньої політики України". "Це суто технічна обставина", – запевнив директор Департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.
Цього року коментарі МЗС стосовно справи екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко чи оцінка заяв європейців щодо політичної ситуації в Україні звучали частіше та різкіше, ніж позиція стосовно конфліктів в окремих країнах світу.
Зокрема, МЗС не виступило з рішучим осудом однієї зі сторін протистояння в Сирії, що розпочалося в середині березня минулого року. У відомстві це пояснили тим, що в країні перебуває 5 тисяч громадянок України, і цей крок української влади може негативно відбитися на їхній долі.
Попри це МЗС засудило обстріл сирійського міста у травні цього року, у результаті чого загинуло багато мирних жителів і закликало владу Сирії неупереджено розслідувати даний інцидент.
Останній скандал довкола незрозумілої позиції України у зовнішній політиці стався 29 листопада, коли Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про надання Палестині статусу держави-спостерігача, яка не є членом Організації Об'єднаних Націй. За документ проголосували 138 країн. Проти виступили 9 країн. 41 країна утрималася.
Спочатку ЗМІ повідомили, що українські делегати під час цього голосування вийшли з зали.
Натомість 4 грудня МЗС України заперечило цю інформацію, пояснивши, що українська делегація з зали не виходила, але утрималась від голосування.