Всього до переліку доброчинців увійшло півтори сотні імен. Кожен з них, жертвуючи власним здоров’ям та комфортом, а часто й ризикуючи життям, рятував голодуючих від страшної смерті.
Роботу над списком ще в 2009 році розпочав Український інститут національної пам’яті в рамках всеукраїнської акції «Людяність у нелюдяний час». Тоді історики отримали значну кількість листів зі спогадами врятованих про своїх рятівників, а також очевидців доброчинності.
«Ті, хто серед хаосу, безкінечних смертей і страху, не злякалися, не втратили людської гідності й простягнули руку допомоги приреченим, були серед різних верств населення. Це і вчителі, й лікарі, й священики. Окремо потрібно сказати про місцевих керівників: голів колгоспів, сільських рад, бригадирів, директорів підприємств та шкіл, багато з яких зробили все можливе для порятунку односельців. Нерідко наслідки такої допомоги ставали фатальними для самих керівників. Попри все, їхня мужність збереглася в народній пам’яті, й досі мешканці українських сіл пам’ятають своїх рятівників», – розповів один з упорядників списку, історик Володимир Тиліщак.
Наприклад, голова колгоспу «Незаможник» у селі Великий Хутір на Черкащині Яків Дробот організовував громадську кухню, на якій роздавали хліб тим, хто найбільше потребував, а також дитячі ясла для сиріт та бідних.
Директор школи села Дударків на Київщині Василь Івчук організував у школі харчування для школярів усіх класів, завдяки чому протягом 1933 року врятував від голодної смерті всіх дітей шкільного віку цього села.
На Миколаївщині лікар Іван Картава з смт Березнегувате рятував життя хворим, продовжуючи їм перебування у лікарні, де надавалося харчування. Він також ділився з хворими харчами з власного пайка.
Були непоодинокі випадки, коли бездітні сім’ї брали до себе сиріт чи дітей із багатодітних сімей, в яких уже не було нічого їсти. Завдяки цьому діти виживали. Ті родини, які тримали корів, ділили молоко не лише серед своїх, але й віддавали опухлим з голоду сусідам.
Цей список стане частиною книги «Людяність у нелюдяний час», яка наразі готується до друку. Упорядники — історики Володимир Тиліщак та Вікторія Яременко.
Тим часом в Федеральне архівне агентство Росії завершує підготовку тритомника, який спростовує «винятковий характер» голоду в Україні в 30-х роках.
Як повідомлялось, 16 листопада представники молодіжних громадських організацій Києва нагадали країні про тих, хто рятував українців від смерті в роки Голодомору. Зокрема, молодь вимагала від влади перейменувати столичний сквер, що розташований неподалік від станції метро «Лук’янівська».
10 листопада в Україні стартувала громадська акція із вшанування пам’яті жертв Голодомору. Учасники Громадського комітету наголосили, що без знання таких праведних людей-доброчинців у часи Голодомору національна пам’ять про цей злочин проти українського народу буде неповною.
24 листопада в Києві біля Національного меморіалу пам’яті жертв Голодоморів, в усіх обласних центрах України та 32 країнах світу пройдуть пам’ятні заходи до 79-х роковин Голодомору. В рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» мільйони українців традиційно запалять свічки у своїх вікнах.
Читайте також: Голодне дежа вю