У звіті зазначається, що хоча нафта є невідновлюваним джерелом енергії, але революція в методах її видобування за останні кілька десятків років збільшила можливості подальшої розробки вже існуючих родовищ. Так, первинний рівень виробництва (експлуатація нафтових родовищ без допоміжних засобів, таких як закачування води, газу або хімічних речовин) на даний час складає 20%. З використанням нових засобів рівень розробки може бути збільшений до 35-45%. Такий показник також свідчить, що у так званих «порожніх нафтових родовищах» все ще доступною залишається половина запасів нафти.
Про те, наскільки покращились методи розробки свідчить наступна статистика: у 1980 році вважалося, що світові запаси нафти складають 683 млрд барелів нафти. З тих пір у світі видобули 795 млрд барелів, а аналітики станом на кінець 2011 року підрахували, що в світі все ще можна видобути 1,8 тис млрд. барелів нафти.
Найбільший приріст видобутку відбувся на Близькому Сході, але ще більш вражаючим став розвиток Південної і Центральної Америки. Ще у 1980 році цей регіон не мав значення для нафтової промисловості. Тепер же вважається, що там розміщено другі за розміром обсяги запасів нафти у світі
За останні 30 років змінилися також і провідні власники нафтового бізнесу. Так, якщо раніше його переважно контролювали західні міжнародні нафтові компанії, то нині на ринку впливовими є нафтової компанії Саудівської Аравії, Венесуели, Ірану, Росії і Бразилії. 86% усіх розвіданих запасів знаходяться зараз в юрисдикції державних нафтових компаній. І ця тенденція буде продовжуватися і в майбутньому.
Крім того, очікується подальше збільшення доведених запасів. Зважаючи на те, що в США вже протягом декількох років успішно добувають горючі сланці, можливості здаються вражаючими. Теоретично США можуть мати сланцеве родовище в три рази більше, ніж звичайні запаси Саудівської Аравії. Але навіть без нових відкриттів нафта навряд чи скоро зникне зі світових ринків. За підрахунками авторів звіту, розроблених ресурсів вистачить ще на 54 роки споживання.