Коментуючи проголосовану 3 жовтня резолюцію ПАРЄ про статус політичних в’язнів, Теличенко сказала: «Відповідно до резолюції і Юлію Тимошенко, і Юрія Луценка слід вважати політичними в’язнями. Рішення Європейського суду з прав людини у справі Луценка є тому підтвердженням. Рішення ЄСПЛ у справі Тимошенко про незаконний арешт теж невдовзі буде постановлено, і я не сумніваюся, що суд визнає політичні мотиви».
Тим не менше, наголосила Теличенко, держава Україна не те що не поспішає вжити заходів, щоб підтвердити свою відданість демократичним цінностям, але навпаки всіляко демонструє протилежне.
«Уряд оскаржив рішення ЄСПЛ щодо Луценка, хоч очевидною є безнадійність цього кроку. Натомість варто було б, як виняток, визнаючи зверхність міжнародних норм та Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також принцип верховенства права, призначити повторний розгляд по-суті справ проти обох опозиційних політиків, звільнивши їх з-під варти якнайшвидше», – відзначила правник.
Теличенко зазначила, що резолюція ПАРЕ не є документом, який вимагає від України негайно вчинити певні дії.
«Проте вона є тим мірилом, яке буде застосовано до нашої держави. Якщо ми прагнемо статусу асоційованого партнера в Євросоюзі, то зовсім зайвою є наявність політичних в’язнів. Не вирішивши проблему незаконного переслідування Тимошенко та Луценка, Україна не лише закриває собі шлях до Євросоюзу, але й ризикує мати призупинене членство в Раді Європи. Економічні наслідки такої політики не забаряться», – наголосила Валентина Теличенко.
Нагадаємо, 3 жовтня Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, яка затвердила визначення терміну «політичний в’язень».
Представники української опозиції впевнені, що вже на наступній сесії ПАРЄ визнає політв'язнями Юлію Тимошенко та Юрія Луценка.