«Частка українського бензину коливається, залежно від того, що вважати вітчизняним продуктом. Річ в тім, що в Україні є лише 20% власної сировини для вироблення нафтопродуктів. Таким чином, близько 80% в Україні – нафтопродукт, який або імпортується, або вироблений з імпортної нафти. На ринку нафтопродуктів в Україні частка вітчизняних, тобто тих, які вироблені з власної нафти, становить близько 10%», – заявив Рябцев.
Однак, до цього показника слід додати, за словами експерта, «ту продукцію, що виробляється на міні-НПЗ, а потім змішується зі спиртом, а також продукцію коксохімічних виробництв і знову ж таки всі суміші і сурогати на основі неї».
«Якщо це враховувати, то ця частка становить близько 30%. Якщо можна назвати це вітчизняними нафтопродуктами», – додав він.
Рябцев також зазначає, що бензином Україна забезпечується приблизно з 13 джерел, дизельним паливом – з 8 джерел.
«А тому говорити про загрозу нацбезпеці в короткотерміновій перспективі не доводиться. Ринок – відкритий і завдяки цьому він може забезпечуватися нафтопродуктами з різних джерел», – пояснив експерт.
«Проте якщо казати в довготерміновій перспективі, то якщо в Україні не буде взагалі нафтопереробної промисловості, це означатиме, що вона буде виробляти менше продуктів з високою доданою вартістю. А це погано, оскільки такі держави перетворюються на сировинні придатки розвинутих країн. Звісно, потрібна підтримка вітчизняного виробника державою, однак, вона не повинна бути за рахунок українського споживача», – зазначає він.
Загалом в Україні існує 6 нафтопереробних та 5 газопереробних заводів.
«Газові переробляють газовий конденсат і виробляють з нього бензин і дизельне паливо. Найбільший з газопереробних заводів це Шебелинський НПЗ. Нафту переробляли 6 заводів, але в 2005 році закрився Херсонський завод через нездатність виробляти нафтопродукти за стандартами. 2008-2009 році скоротилося майже до нуля виробництво на Дрогобицькому і Надвірнянському заводах з тієї ж причини. І трохи менше 2 років тому зупинився Одеський завод через те, що його позбавили можливості отримувати нафту трубопроводом. В березні цього року через неефективність зупинився Лисичанський завод. Тому фактично в Україні працює Кременчуцький НПЗ і Шебелинський, який можна порівнювати за потужністю з нафтопереробними», – зазначив Рябцев.
Експерт додає, що крім цього в Україні працює близько 20 підприємств малої потужності (міні-НПЗ).
«Але їх не можна кидати в одну кишеню, оскільки, наприклад, Маріупольський завод здатний переробляти майже мільйон тонн сировини на рік і за цим показником його можна порівняти з Шебелинським. Але його традиційно не включають в перелік НПЗ», – уточнив він.
Рябцев зазначає, що перспективи вітчизняного нафтопереробної виробництва залежатиме від дієвості влади, зацікавленості інвесторів тощо.
«Все залежить від того, чи буде реалізовано ті три закони, які були нещодавно ухвалені президентом, про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць. Якщо буде виділено нафтопереробну галузь в пріоритетну газель економіки, надано відповідні пільги для модернізації виробництва: нульова ставка імпортного мита, нульова ставка податку на прибуток, відтермінування сплати ПДВ тощо… При цьому необхідний інтерес інвесторів для модернізації НПЗ і зацікавленість держави в підтримці цих заводів. Поки це бажання не простежується. Держава не зацікавлена в модернізації НПЗ попри заяви про підтримку вітчизняного товаровиробника», – підсумував він.