Як розповіли експерти, їм важко назвати точну кількість позовів поданих чиновниками проти журналістів. Це пов’язано із судовим реєстром, який почав працювати не так давно і куди заносилися не всі решення, або ж могли заноситися із запізненням.
Крім того, як відзначає юрист Інституту масової інформації (ІМІ) Роман Головенко, «якщо якийсь чиновник районного рівня судиться з газетою, то вони можуть про це навіть не написати в інтернеті і ми часто про це навіть не знаємо».
«Про якусь точну цифру я говорити не можу. Але особливої зміни картини за останні два роки я б не сказав, що ми бачимо», – зазначив він.
«Якихось змін не прослідковується. В основному, якщо є позови, то більш на регіональному рівні. У Києві чиновники більше звикли до критики, тут немає такої великої кількості позовів», – додав Головенко.
Разом з тим він відзначив нову тенденцію. «Тепер є деяка нова тенденція. Чиновники пишуть заяви в міліцію чи в прокуратуру, і, хоча там немає складу злочину, починається перевірка. Це навряд чи може вилитися в кримінальну статтю, однак на журналістів впливає в поганому плані, вони лякаються. Просто такий охолоджуючий ефект. Таке, наприклад, було з Іванющенком і ще кілька випадків», – зазначив Головенко.
За його словами, приблизно більше половини позовів проти журналістів залишається задоволеними. Однак на стадії апеляції і касації їхню подальшу долю часто важко відслідкувати в реєстрі. Також Головенко розповів, що часто буває, що позови задовольняються частково.
У свою чергу юрист Інституту Медіа Права Ігор Розкладай нагадав, що восени 2011 року була скасована норма законодавства щодо розміру судового збору, яка була введена у 2003 році після парламентських слухань щодо стану свободи слова. Тоді було встановлено пропорційний до ціни позову розмір мита за позовами про відшкодування моральної шкоди, а саме 10% до найбільших позовів.
«Така система була запроваджена саме з метою перешкодити чиновникам, які дуже любили позиватися до ЗМІ щодо тієї інформації, яку вони вважали не зовсім достовірною чи яка паплюжила честь, гідність, ділову репутацію. На жаль, цю систему скасували і поки що її відновити не вдається», – заявив Розкладай.
«Враховуючи, що бар’єр зараз досить умовний, тобто це близько 3 тисяч гривень, він може вимагати 100-200 тисяч відшкодування, таким чином фактично закривати газети. Ситуація зараз не дуже втішна. Але говорити поки що зарано, оскільки практики з новим законом поки ще немає», – додав він.
Експерт не виключає, що ближче до виборів політики, особливо на місцях, почнуть активніше судитися зі ЗМІ.
«Для мене сигналом є погроза КМДА, яка лунала на цьому тижні, коли заступник голови КМДА сказав, що вони будуть моніторити ЗМІ на предмет того, як вони висвітлюють Євро і будуть судитися. Я вважаю, що це така дійсно прихована погроза», – заявив Розкладай. При цьому він наголосив, що як орган самоврядування, КМДА може вимагати лише спростування чи право на відповідь. «Але якщо журналісти пишуть про конкретних чиновників, то вони вже менш захищені», – додав він.
«За останні роки можливо найбільш гучним був позов ЄДАПСу до газети «Бізнес» на 22 млн, який суд задовольнив. У результаті це все звелося до 2-3 тисяч відшкодувань, що в принципі було цілком прийнятним», – зазначив він.
Крім того, у Луганську суд задовольнив позов ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» до редакції луганської газети «ХХІ век» про захист ділової репутації і відшкодування моральної шкоди на суму 250 тисяч гривень. Приводом для позову стала публікація в газеті звернення депутата обласної ради Владислава Кривобокова, з критикою керівництва підприємства.
У свою чергу журналісти подають проти чиновників позови про дифамацію (поширення недостовірної інормації), перешкоджання журналістській діяльності. Так, розповідає Розкладай, нещодавно журналіст Єгор Соболєв виграв суд проти КМДА. Журналіст поскаржився в суд на те, що його не допускали на засідання Київради, що є грубим порушенням в тому числі закону «Про інформацію».
Ще один гучний позов торік подали журналісти «Дзеркала тижня. Україна» проти міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка за його твердження про те, що розслідування газети, опубліковане під назвою «Вишка для Бойка», є «заказухою». Суд першої інстанції відмовив журналістам в задоволенні позову. Апеляції у даній справі ще не було.
За даними ІМІ, з початку 2012 року зафіксовано 7 позовів до ЗМІ та журналістів і 5 позовів від них.
Читайте також: Свобода слова в Україні "досягла" рівня Південного Судану, Перу та Камбоджі