Експерт: засудивши Луценка, Янукович пішов проти власних інтересів

12 Березня 2012, 14:44

"Перш за все, суд над ним був навіть більшим фарсом, ніж суд над Тимошенко. По-друге, звинувачення були дуже зухвалими і безглуздими… По-третє, він взагалі не становив загрози ні для кого. Він ніколи б не став викликом для Януковича та малоймовірно, що став би знову міністром після його дій в уряді Тимошенко. Щонайбільше він міг би стати маргінальним політиком, здатним апелювати до населення та мобілізувати тисячі послідовників. В Україні є безліч бажаючих бути лідерами, і ще один не зробив би великої різниці для режиму регіоналів. По-четверте, тільки дурень міг повірити, що його ув’язнення злякає українців", – пише Мотиль.

При цьому він додає: "Легітимність регіоналів – нульова, підтримка Януковича прямує до нуля, суспільне незадоволення – величезне та наближається до рівня, коли воно може вибухнути, а соціальна мобілізація – студентів, шахтарів, ветеранів, підприємців, письменників чи правозахисників, триває. Тому засудження Луценка лише зробить людей злішими".  

Мотиль також відзначає, що звільнення Луценка владі б нічого не коштувало і навпаки могло б принести суттєві дивіденди. "Після ув’язнення Луценко став мучеником, жертвою та героєм. Якщо б регіонали його звільнили, вони могли б виставити себе в очах народу великодушними та справедливими", – вважає експерт.

На його думку,  найважливіше, це те, що "не засудивши Луценка Янукович би показав європейцям, що він змінює свій курс, а вирок Тимошенко був помилковим відхиленням від правильного шляху". "Такий сигнал Брюссель не зміг би проігнорувати. Крім того, такий жест виграв би режиму Януковича деякий час та простір для маневру", – переконаний  Мотиль.

«Замість цього люди Януковича вирішили діяти проти власних інтересів. Вистріливши собі в одну ногу з допомогою Тимошенко, вони вистрілили в іншу – Луценком. При чому, не випадково, а ціленаправлено, після обережного вибору цілі. Така суїцидальна поведінка свідчить або про повне порушення координації всередині режиму, або про повну некомпетентність. Кожна з яких є рисою султанського режиму, коли слабкий лідер зосереджує в своїх руках забагато влади», – додає експерт.