Хеврон є найбільшим містом на Західному березі річки Йордан. У ньому проживають 165 тис палестинців та 500 ізраїльських поселенців. Втім, Хеврон є одним з міст на Західному березі, які не потрапили під контроль Палестини, відповідно до угод в Осло. Окрема угода 1997 року поставила територію міста з 120 тис палестинців під контроль Палестини, а решту – Ізраїлю. У місті також розміщено гробниці, де за легендами поховані Авраам, Яків, Ісаак та їхні дружини. Комплекс гробниць так само як і місто поділений на дві частини, в одній з яких є святині іудаїзму, а в іншій – мечеті для мусульманських богослужінь. Хеврон є одним з найбільш чутливих місць в арабо-ізраїльському конфлікті. У 1994 році під час укладення угод в Осло, житель міста Барух Гольдштейн відкрив вогонь по мусульманам під час молитви в мечеті Ібрагіма та вбив 29 та поранив 125 віруючих.
На відміну від багатьох населених пунктів, місто Аріель було засновано на ділянці без особливого історичного або релігійного значення для євреїв. Його походження було чисто стратегічним. Наприкінці 1970-х років, уряд дозволив створення міського поселення у північній частині Західного берега, яке було би рівновіддалене від Тель-Авіва та кордону з Йорданією. Метою Аріелю була компенсувати площу Ізраїлю (10 миль в найвужчому місці) і перешкоджати можливому йорданському вторгненню. Розташовуючись на відстані 11 км від «зеленої лінії» (міжнародно визначеного кордону між Ізраїлем та Палестиною) Аріель є також одним зі спірних пунктів Ізраїлю. Записи ізраїльсько-палестинських переговорів, які отримала в своє розпорядження Al Jazeera в минулому році (так звані «Палестинські документи») свідчать про те, що Палестинська Автономія відмовилася пообіцяти Ізраїлеві зберегти Аріель, навіть погодившись на анексію Ізраїлем трьох інших «блоків консенсусу » для урегулювання конфлікту.
Маале-Адумім – ще одне місто, яке Палестина не бажає віддавати Ізраїлю навіть за найкращих умов. Палестинці кажуть, що розміщення поселення на схід від Єрусалиму по дорозі до Мертвого моря відрізає північну і південну частини Західного берега один від одного. Маале-Адумім, початково був форпостом армії після того, як Ізраїль захопив Західний берег в 1967 році. Через кілька років місце заселили переселенці з релігійно-сіоністського руху Гуш Емуна.
Хар-Хома є одним з п'яти «кільцевих районів», які Ізраїль побудував навколо Єрусалиму після захоплення Західного берега і Східного Єрусалиму в шестиденній війні. Наразі Ізраїль не розрізняє поселення на Західному березі і райони Єрусалиму, побудовані після 1967 року, тоді як Палестинська адміністрація розрізняє. Хар-Хома є наймолодшим кільцевим районом, створеним у 1997 році під час першої адміністрації прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху. Сполучені Штати спочатку опиралися тиску ООН припинити будівництво в цьому місці та наклали два вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка засуджувала будівництво. В останні роки позиція Вашингтона посилилась. Коли в 2010 році ізраїльський уряд оголосив про плани будівництва ще 1 тис 25 будівель, адміністрація президента США Барака Обами заявила, що вона «глибоко розчарована». Палестина скаржиться, що Хар-Хома, населення якого виросло до 13 тис мешканців, перешкоджає подорожам між Східним Єрусалимом і Віфлеємом.
Ще одне ізраїльське місто Гіло було створено в 1973 році на землях на південний-захід від Єрусалиму, оскільки за твердженнями Ізраїлю, вони належали євреям до війни 1948 року. Адміністрація Обами відреагувала на рішення Ізраїлю про будівництво нових блоків в Гіло в 2009 році з «жахом». Ізраїль стверджує, що нові будинки побудують в рамках існуючих кордонів Гіло, а місто та околиці ймовірніше за все залишаться в руках Ізраїлю навіть після остаточного мирної угоди. «Палестинські документи» свідчать про те, що палестинці готові розглянути питання продовження ізраїльського контролю над Гіло, незважаючи на те, що, за їх словами, місто як і Хар-Хома, ставить під загрозу поїздки зі Східного Єрусалиму в Віфлеєм.
