За його оцінкою, звернення митрополита Володимира до учасників зборів Київської єпархії, поширене у вівторок, 7 лютого, в якому він знівелював рішення Синоду та повідомив, що продовжує керувати цією єпархією, дуже дипломатичне та обережне.
«Це не є відверте заперечення рішень Синоду. Найближче оточення митрополита Володимира підготувало цей дипломатичний документ (у мене є сумніви щодо того, чи сам митрополит поставив підпис). Насправді це виглядає як спроба найближчого оточення митрополита Володимира врятувати ситуацію і дещо розставити акценти в тому руслі, яке вигідно для них самих», – вважає Юраш.
Причиною такого звернення, звісно, стало фактичне усунення від влади в церкві архієпископа Олександра (Драбинка), прес-секретаря Георгія Коваленка і ще кількох молодих єпископів Київської єпархії через кадрові перестановки в УПЦ МП, додає експерт.
«Однак, нічого революційного в самому документі я не бачу. Скоріше назвав би це певним запізнілим кроком відчаю, який уже, боюся, не зможе змінити якимось кардинальним чином ситуацію в церкві. Оточенню митрополита Володимира треба було думати і не боятися, не оглядатися як на опонентів всередині УПЦ, так і на зверхників у Москві, як мінімум півроку тому, коли ще митрополит Володимир виконував свої функції, коли реально контролював рішеннями Синоду і міг реально посприяти у відстоюванні позиції, яку декларувала «його молода команда», – запевняє релігієзнавець.
«Мене вражає боягузтво, маргінальність і другорядність амбіцій молодого єпископату. Те, що вони – найбільш адекватні до цього єпископату, – це об’єктивно. По-перше, вони виховані в Україні і по-новому сприймають реалії, навіть лишаючись в юрисдикції Московського патріархату. Саме вони започаткували діалог з Київським патріархатом, брали участь в підписанні кількох міжконфесійних ініціатив в Україні. Проте їхнє боягузтво і віра в те, що все само собою вирішиться, в черговий раз показує традиційні хвороби українства», – додав експерт.