Донедавна Київ у придністровському врегулюванні дотримувався відверто пасивної позиції, залишаючи Росії роль провідної сили та спонсора придністровських сепаратистів. Втім, пізніше Україна дещо змінила свою позицію, про що свідчать активні переговори між виконувачем обов’язків президента Молдови Маріаном Лупу та президентом України Віктором Януковичем.
На думку автора, імовірно, в України закінчилися важелі в пливу на російських партнерів, і вона шукає нових.
«Однак є ще одна мета, і вона важливіша. Нині, коли відносини з Європейським Союзом і загалом із Заходом наближаються до точки замерзання, а кредити МВФ потрібні терміново, саме на Дністрі намагаються знайти можливість довести Брюсселю важливість і цінність України як вагомого гравця у придністровському урегулюванні та загалом у східній частині Європи», – пише автор.
У Кремлі скептично ставляться до українських можливостей у цьому питанні, оскільки Росія не надає Тирасполю фінансової підтримки.
Читайте також: Росія втрачає Придністров’я і Південну Осетію
«Однак не можна не зважати і на географічний чинник. Адже в Росії немає спільних кордонів як із Придністров’ям, так і з Молдовою. І навіть з цієї об’єктивної причини Москва має дослухатися до думки Києва. Хіба хочеш – мусиш. Зважаючи на те, що у Молдови й України з’явилися спільні інтереси, перш за все, газові, а також спільне протистояння Москві, можливості зробити свій і до того ж доволі вагомий внесок у справу придністровського питання неабияк зростають. Інша річ, що внутрішня ситуація в обох країнах не надто стабільна, особливо в Молдові. І Білокам’яна обов’язково скористається цим, щоб якомога більше ускладнити пошук форм і методів урегулювання», – вважає автор.
Детальніше про вплив України у придністровському напрямку читайте у матеріалі Київ відповідає Кремлю в Молдові