Автор відзначає, що якщо ЄС відмовиться підписати Угоду про асоціацію з Україною на майбутньому саміті в Києві 19 грудня через ув’язнення Тимошенко, збиток країні буде величезним і довгостроковим. «Але, з кожним місяцем, що Тимошенко проводить у в'язниці, її образ «мучениці» зростає, що ускладнює для Януковича її звільнення. Янукович став заручником ситуації, яку сам створив, і до цього часу він не зробив нічого, щоб з неї виплутатись. Можливо, Янукович і сам не міг передбачити наслідки арешту Тимошенко, суду та ув’язнення. Деякі експерти вважають, що Януковича ввели в оману вмілі дезінформатори з його оточення», – пише автор.
Крім того, поки не зрозумілі і цілі Януковича. Він не відповідає на європейське тиск, навіть розуміючи, що Україна отримає політичний вплив від більш тісних зв’язків з ЄС.
Автор відзначає, що можливо, він просто не любить ЄС тому, що той вітав його поразку після помаранчевої революції.
«Знову ж таки, може, він побачив на прикладі Олександра Лукашенка, що ЄС не здатний вплинути на внутрішню політику країн, які не входять в ЄС. І на перший же позитивний знак із Білорусі ЄС все простив і забув. А навіть без позитивного сигналу з України Європейський парламент рекомендував, щоб переговори щодо угоди про асоціацію продовжувалися» – відмічає політолог.
Автор зазначає, що загалом, зовнішня політика Януковича видається реактивною. Так, у 2010 році від піддався тиску Путіна щодо продовження оренди військово-морських баз ЧФ Росії у Криму до 2042 року, в той час як Тимошенко та інші вказали на неконституційність договору. Янукович також підірвав геополітичні сили України по відношенню до Росії, відхиляючи запрошення НАТО щодо вступу в 2010 році.
Навіть якщо Кремль не особливо задоволений запланованою угодою між Україною та ЄС, у нього мало причин для занепокоєння, допоки Янукович залишається слабким президентом в розділеній країні, вважає політолог.
«Україна таким чином стає небезпечним поєднанням авторитаризму та корумпованого капіталізму. У Білорусі всесильний Лукашенка вдається до грубої сили для підтримки своєї влади – розганяє мирні демонстрації, ув’язнює політичних опонентів. У порівнянні з ним уряд Берлусконі був яскравим прикладом хорошого уряду. Але Янукович та його прихильники чудово розуміють, що Берлусконі пішов, а Лукашенка – ні», – пише Журженко.