Видання відзначає, що Владімір Путін як і раніше має значні фінансові ресурси, і поліція досі не сумнівалася щодо того чи діяти грубо проти протестуючих. Опозиція, як і раніше розділена між так званими «системними» партіями, які будуть представлені в парламенті, і «несистемними» угрупованнями, які є причиною вуличних протестів. Населення, хоча й все більш неспокійне, але хоче системних покращень, а не лише революцію. І все це діє на користь Кремля. Однак, на думку The Financial Times, є й інші чинники, які призводять до корозії здатності режиму реагувати на ситуацію злагоджено.
Перш за все, відзначає видання, результати виборів, готовність людей голосувати за будь-яку партію, крім «Єдиної Росії», застала режим зненацька, і він, схоже, не встиг розробити план «Б».
Крім того, Кремль втрачає не тільки підтримку інтелектуалів та богеми, але й осіб за тридцять, які перейшли від байдужості до принципової опозиції Путіну. Цих людей небагато, але вони мають хорошу освіту, є інтернет-підкованими та перспективними. Вони безповоротно втрачені для Кремля та «Єдиної Росії», вважає The Financial Times.
Видання також зазначає, що вибори до Державної думи були останніми виборами, на яких уряд міг розраховувати на контрольоване державою телебачення. Інтернет все більше проникає до Росії. Так, кількість щоденних користувачів зросла до 50 млн в 2011 році. Люди все частіше читають новини з незалежних джерел та складають власні уявлення без втручання держави. Тому державні медіа повинні або ігнорувати цей факт ще більше втрачаючи довіру до себе, або показувати ситуацію такою, якою вона є насправді.
Нарешті, пише The Financial Times, напередодні президентських виборів 2012 року увага звертається тепер на Владіміра Путіна. Голосування в Думі стало референдумом щодо бажання Путіна запропонувати людям все те ж: стабільність та захист від економічних вибухів в обмін на те, що він ще шість років робитиме те, що йому заманеться. І значна кількість народу сказала йому «Ні, дякую». Тепер Путін має лише кілька місяців, щоб представити публіці нову модель «Путіна 2.0», що є практично неможливим завданням. Якщо вибори будуть відкриті для реальної конкуренції, він повинен буде пройти реальну критику і навіть взяти участь у теледебатах, чого жоден російський президент ще досі не робив.