Як відомо, Степан Бандера народився 1 січня 1909 року на Калущині. А 19 жовтня 1918 року на Галичині була проголошена Українська держава, яка 13 листопада отримала назву (за тогочасним правописом) Західньо-Української Народньої Республіки (ЗУНР). У листопаді 1918 року батько Степана Андрій Бандера став послом (депутатом) парламенту ЗУНР – Української Національної Ради. А 22 січня 1919 року у Києві відбулося урочисте проголошення Акту про Злуку ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. Згідно з законом «Про форму влади в Україні», ухваленим Трудовим Конгресом України, ЗУНР отримала назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗО УНР, ЗОУНР). УНР була визнана десятками держав світу, включно із Російською Федерацією (нарком закордонних справ якої Лев Троцький зробив це стосовно УНР ще наприкінці грудня 1917 року, до IV Універсалу), з цілим рядом цих держав мала дипломатичні відносини, підписала низку міжнародних угод.
І хоча влітку 1919 року територія ЗУНР була окупована польськими військами, але до 1923 року, допоки на засіданні Ради послів держав Антанти не були визнані фактичні кордони Польщі на сході, жителі регіону не могли бути польськими громадянами. Та й після цього право чинність їхнього польського громадянства сумнівна, адже Варшава одержала під своє кермо Східну Галичину із умовою надання їй автономії. Останнє, як відомо, Варшавою не було виконано, що юридично делегітимізувало польські претензії на ці території і на відповідне підданство їхніх жителів.
Але достатньо й того, що Степан Бандера був у дитинстві громадянином ЗУНР та УНР (які в чинному Законі про громадянство України названі серед попередників нинішньої Української держави) достатній час, щоб на це звернув увагу навіть Донецький окружний адміністративний суд. Трохи старший за провідника ОУН Роман Шухевич (1907 року народження) також у дитинстві мав громадянство ЗУНР та УНР.
А відтак – обоє мали і юридичне право на звання Героїв України, бо в статуті цього звання не вказано, громадян якої саме Української держави нагороджують ним, скільки часу і коли треба бути таким громадянином.
Нагадаємо, 2 серпня Вищий адмінсуд України залишив без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду та рішення Донецького апеляційного адміністративного суду, якими скасовано Укази президента Віктора Ющенка про присвоєння Роману Шухевичу і Степану Бандері звань Героїв України.
Головним аргументом для такого рішення стала та обставина, що нібито Бандера і Шухевич не мали українського громадянства.
Детальніше про це читайте у статті «Парад нікчем».