Результат дослідження свідчать про те, що у різних країнах інтернет-економіки (відкриття власного бізнесу в інтернеті) мають свою специфіку. У британської інтернет-інфраструктури показники низькі здебільшого через малу швидкість широкосмугового інтернету, але тут найвищі витрати на покупки в інтернеті на особу і державні установи дуже активно користуються мережею. Натомість у Гонконзі швидкість з’єднання найвища у світі, однак місцеві споживачі більше люблять витрачати гроші в реальному, а не віртуальному, вимірі.
Такі розбіжності залежать від політично-економічного спадку країни. Південна Корея, наприклад, має більше політичних амбіцій щодо лідерства у сфері широкосмугового інтернету, ніж Британія. Якщо британці полюбляють купувати в онлайні, то це не в останню чергу через змогу користуватися кредитками, якими найлегше оплатити покупки. У Гонконзі з його густою роздрібною інфраструктурою споживачі не відчувають потреби у віртуальному шопінгу.
Для порівняння різних країн BCG вигадала «індекс інтернет-активності» (e-intensity index). Південна Корея, Данія і Швеція зайняли найвищі позиції, а Індія, Єгипет і Індонезія опинилися в самому низу. У деяких країн, зокрема Британія і Японія, ситуація значно краща, ніж можна було очікувати, зважаючи на ВВП на душу населення; у інших, як от Саудівської Аравії та Італії, показники гірші.
Детальніше читайте у матеріалі The Economist «Локалізація: не такий інтернет глобальний, як його малюють».