Нині ми є свідками початку кінця трансатлантичного альянсу, а отже, і спільноти західних демократій. Американський політолог Френсіс Фукуяма нещодавно чітко і ясно описав те, що відбувається: «Навіть якщо кожен, хто має очі, міг це передбачити, останні кроки Дональда Трампа щодо України та Росії є важким ударом. Ми перебуваємо в розпалі глобальної боротьби між західною ліберальною демократією та авторитарним правлінням, і в цій боротьбі Сполучені Штати щойно перейшли на бік авторитарного табору».
Режим Трампа не лише стрімко демонтує конституційну демократію США, але й жорстоко та відкрито руйнує заснований на правилах світовий порядок, щоб замінити його на принцип свавілля сильнішого. Нові очільники Вашингтону будують вісь зла з терористичною державою Путіна, яку вони більше не хочуть називати агресором в ООН – і чиї геноцидні воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні в Україні, вони вже навіть не згадують. Натомість Трамп хоче змусити країну, на яку напали, поступитися територією без надання ефективних гарантій безпеки та відмовитися від членства в НАТО, як того бажає Путін, а також використовує скрутне становище України, щоб отримати доступ до її сировинних багатств.
З цією метою Трамп вилив на Україну та її президента потоки брехні та злісних наклепів з пропагандистської кухні Кремля, кульмінацією яких стало вигадане твердження про те, що Зеленський, мовляв, є «диктатором», а його рейтинг підтримки серед українського населення складає лише чотири відсотки. Своїм ганебним поводженням із Зеленським під час візиту до Білого дому Трамп остаточно продемонстрував, на чиєму він боці. Заради бізнесу з Путіним він готовий відмовитися від українського народу, тим самим ганьблячи Сполучені Штати як націю, чия ідентичність ґрунтується на відстоюванні свободи і самовизначення в усьому світі. Наклеп на Зеленського вказує на те, що вимір атаки трампістів на цивілізований світ виходить за межі звичної недобросовісної великодержавної політики, як-от погрози застосування насильства та політичний і економічний шантаж.
Читайте також: «Трамп ніколи не мав інтересу щодо захисту України — і не має зараз», – Дейн Вотерс про суперечку у Білому домі
Трамп і його пропагандисти, насамперед Ілон Маск, проводять масштабну операцію з маніпулювання колективною свідомістю демократичних суспільств, щоб катапультувати західний світ в епоху «постправди», в якій перестають діяти вироблені з часів Просвітництва критерії розрізнення брехні і правди, факту і вигадки.
Сюди належить і спроба привласнити терміни з позитивною конотацією в ліберальних суспільствах, щоб змінити їхнє значення на протилежне. Те, що термін «демократія» в цьому сенсі є першочерговою мішенню для Трампа та його агітаторів, стало зрозуміло з виступу віцепрезидента США Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції. Там він заявив, що європейські держави є недемократичними, оскільки їхні уряди не прислухаються до волі «народу» і придушують інакодумство – малися на увазі ультраправі ідеї, як-от погляди прокремлівської АдН (Альтернатива для Німеччини) у ФРН. Тим самим він применшив значення цілеспрямованих дезінформаційних операцій таких авторитарних держав, як Росія і Китай, і фактично відмовив демократіям у праві захистити себе від цієї форми гібридної війни.
Спроба Венса та інших прибічників Трампа у такий спосіб дискредитувати європейські ліберальні демократії ґрунтується на ідеях, які з 1970-х років розвиває «Нова правиця» – ультраправий інтелектуальний рух у Франції. Згідно з ним, ультраправі повинні досягти «культурної гегемонії» над суспільним дискурсом шляхом переоцінки центральних концепцій лібералізму.
Ще в 1930-х роках правий націоналіст і пронацистський фахівець у галузі державного права Карл Шмітт хотів замінити парламентську демократію на демократію, що працює «за принципом акламації». Це означає, що «народ» повинен одностайно висловити схвалення своєму нібито непохибному лідеру, який потім зможе посилатися на це схвалення під час прийняття власних свавільних рішень, щоб видати їх за вираження справжньої волі народу.
Європейські ультраправі партії, які дотримуються цієї концепції, тепер отримують підтримку не лише з боку путінської Росії, але й з боку адміністрації США. Європейські суспільства зовсім неналежно озброєні проти цієї генеральної атаки на інтелектуальні підвалини демократії, як це нещодавно продемонстрували дострокові вибори до німецького Бундестагу. Тема, яка майже виключно домінувала у виборчій кампанії, – це нібито повний провал демократичної держави у міграційній політиці. Натомість про масштаби дезінформаційної війни, за допомогою якої Росія масово втручалася у вибори до Бундестагу, а також про таємні диверсійні операції, які Кремль проводить проти Німеччини, майже не згадувалося.
Читайте також: Франція закликає європейців не прогинатись під тиском Трампа
Немає сумнівів, що міграція справді створює значні проблеми – особливо з огляду на те, що в Німеччині зростає кількість смертельних нападів, скоєних шукачами притулку. Однак буде фатальним, якщо цю небезпеку розглядати ізольовано від контексту глобальних політичних загроз. Адже путінський апарат дезінформації вже давно залюбки інструменталізує питання міграції, щоб зобразити демократичну правову державу як таку, що перебуває в стані колапсу і не здатна діяти. Проте Росія сама породила хвилі біженців, які вона використала для дестабілізації західних суспільств – наприклад, коли вона своїми терористичними бомбардуваннями сирійського цивільного населення змусила понад півтора мільйона сирійців рятуватися втечею до Європи.
Однак цей зв’язок був значною мірою проігнорований під час виборчої кампанії в Німеччині. І результати виборів не забарилися. Понад третина німецького електорату проголосувала за прокремлівські партії АдН, Лівих та Альянс Сари Ваґенкнехт, тоді як демократичний центр вкотре суттєво зменшився. Ліберальна демократія в Європі, яку взяли у лещата пропагандисти Путіна і Трампа, руйнується з тривожною швидкістю.